Економіко-правове регулювання торговельної діяльності

Торговельна діяльність може здійснюватись у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій сфері (громадському харчуванні).

Зміст характерних для торговельної діяльності визначень наведено в додатку 5.

Для здійснення торговельної діяльності підприємства повинні мати: свідоцтво про державну реєстрацію; дозвіл про розміщення об’єкта торгівлі або договір оренди приміщення; ліцензії (або їх копії, затверджені відповідним органом, що видав ліцензію); торговий патент на кожну торгівельну точку; квитанцію про плату ринкового збору за торгівлю на території ринку; відповідні документи на товар; реєстр розрахункових операцій (РРО), а в окремих передбачених законодавством випадках – книгу обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки [162].

Законодавчим полем окреслено ряд вимог та правил ведення торговельної діяльності, зокрема [162]:

  • обслуговування окремих категорій громадян, яким надаються відповідні пільги, здійснюється в спеціально відведених торговельних приміщеннях;
  • правильність розрахунку покупець перевіряє, не відходячи від каси;
  • товари можна реалізовувати за наявності цінника на товар у грошовій одиниці України;
  • на вимогу покупця підприємство зобов’язане надати повну інформацію про товар;
  • у разі коли під час гарантійного терміну користування необхідно визначити причину втрати якості товару, підприємство зобов'язано впродовж трьох днів з дня одержання письмової заяви від покупця відправити цей товар на експертизу (експертиза проводиться за рахунок підприємства);
  • вибрані покупцями непродовольчі товари можуть зберігатися в торговельному приміщенні впродовж двох годин з відміткою часу наступної оплати на виписаному продавцем чекові;
  • придбані великогабаритні товари покупець має право залишити на зберігання на підприємстві, але не більш як на одну добу (термін зберігання може бути продовжено шляхом укладання договору схову відповідного товару);
  • забороняється продаж товарів, що не мають належної якості;
  • працівники торговельного підприємства повинні бути одягнені у формений або інший одяг, що відповідає санітарним вимогам тощо.

У разі виявлення вад чи фальсифікації товару впродовж термінів, установлених відповідно до чинного законодавства, покупець має право за власним бажанням вимагати від торговельного підприємства відшкодування заподіяних йому збитків: безплатного усунення вад, заміни на аналогічний товар належної якості, відповідного зменшення його купівельної ціни [195]. Після закінчення гарантійного терміну споживач має право пред’явити вимоги щодо безоплатного усунення недоліків товару виробнику.

Товари оприбутковуються в день надходження за їх фактичною наявністю. В інших випадках в текстовій частині товарного звіту за підсумками приходу робиться запис про надходження товарів із зазначенням постачальника (продавця), їх загальної вартості, а також причини, з якої товари не оприбутковано.

Зберігання у підсобних приміщеннях товарів, які не належать підприємству, допускається на підставі договору схову [195].

Товарні запаси в роздрібній торгівлі відображаються у звітності виключно за продажними (роздрібними) цінами. Товарні запаси на базах, складах і сховищах враховуються за продажними (роздрібними) цінами, або за цінами, за якими їх закуплено [57].

Оформлення засобів інформування про ціни проводиться до передачі товарів на продаж. Керівником підприємства призначаються працівники, відповідальні за формування, встановлення і застосування роздрібних цін [68].

Обов’язковим атрибутом оформлення торгового залу є Куточок покупця, де розміщена інформація про право покупця на ознайомлення з документами, що підтверджують ціни на товари, виставлені для продажу.

Операція реалізації здійснюється із застосуванням РРО. Реєстрація РРО здійснюється в органі державної податкової служби (ДПС) за місцезнаходженням підприємства, якщо підприємство обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків - за місцем податкового обліку [169].

Без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій дозволяється здійснення в розмірах, що не перевищує 200 тис. гривень на один суб’єкт господарської діяльності [199]:

роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі;

роздрібної торгівлі на ринках, ярмарках;

роздрібної торгівлі, громадського харчування та побутове обслуговування на території закритих військових гарнізонів і містечок, а також військових частин, розташованих у межах сіл;

продаж страв та безалкогольних напоїв у буфетах вищих навчальних закладів, у їдальнях і буфетах підприємств УТОС та УТОГ.

Також без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій дозволяється роздрібна торгівля медичними і фармацевтичними товарами та надання медичних і ветеринарних послуг на території села в розмірах, що не перевищують 75 тис. гривень на один суб'єкт господарської діяльності.

В більшості випадків підприємства даної галузі, хоча і відносяться до суб’єктів малого бізнесу, застосовують повний План рахунків [133]. Кореспонденції рахунків обліку типових операцій підприємств торгівлі та громадського харчування наведені відповідно в додатках 30,31.

Організація обліку роздрібної та оптової торгівлі

Роздрібні ціни фіксуються суб'єктом господарювання у реєстрі роздрібних цін, де зазначається: назва товару, артикул, марка, тип, оптова відпускна ціна (ціна постачальника) з посиланням на документ, що її засвідчує, розмір торговельної надбавки, встановлена роздрібна ціна.

На вимогу покупця необхідно надавати чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання йому права власності на товар [197]. В торговельній діяльності особливої уваги потребують розрахункові документи. Розрахункові документи, крім тих, що друкуються реєстраторами розрахункових операцій, є варіантами розрахункових квитанцій, зазначених в статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» [197].

Бланки розрахункових документів, що використовуються підприємствами при проведенні розрахункових операцій без застосування РРО, повинні відповідати затвердженим зразкам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» [179] та Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України [186].

Фіскальний касовий чек на товари ( касовий чек) при проведенні розрахунків за продані товари повинен містити обов'язкові реквізити, визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» [197].

Відривна частина та корінець розрахункової квитанції (в тому числі спрощеної) повинна містити визначені Положенням про форму та зміст розрахункових документів обов’язкові реквізити [161].

Розрахункові книжки, зареєстровані на окрему книгу обліку розрахункових операцій (ОРО) повинні використовуватися послідовно згідно з їх порядковими номерами та до повного вичерпання розрахункових квитанцій. Якщо в книзі ОРО обліковуються розрахункові операції за декількома місцями проведення розрахунків, то такої послідовності слід додержуватися щодо кожного місця проведення розрахунків [170].

Придбані товари зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю. Витрати, пов’язані з придбанням товарних запасів (витрати на вантажно − розвантажувальні роботи, транспортування товарів, страхування ризиків при транспортуванні товарів, оплата інформаційних, посередницьких та інших подібних послуг у зв’язку з пошуком і придбанням товарів тощо) відповідно до П(С)БО 9 збільшують первинну вартість придбаних товарів.

Послуги сторонніх організацій по транспортуванню товарів, які можна віднести до конкретної поставки (ідентифікувати) обліковуються без сум ПДВ за дебетом рахунку товарів: Дт281-Кт631.

Якщо транспортування здійснюється власним транспортом, витрати в кінці місяця сумуються, узагальнюються в акті довільної форми, що в обліку буде відображено:

  • Дт289-Кт661 – заробітна плата водія, експедитора;
  • Дт289-Кт651-653 – обов’язкові відрахування по соціальному страхуванню на заробітну плату водія, експедитора;
  • Дт289-Кт131 – амортизація транспортного засобу;
  • Дт289-Кт203 – списання пального тощо.

В кінці місяця транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) розподіляються між залишком товарів та вартістю реалізованих товарів (табл. 2.24).

Таблиця 2.24

Розрахунок ТЗВ, що відносяться до реалізованих товарів

№ з\п

Найменування показника

Сума, грн.

1

Залишок ТЗВ на початок місяця (сальдо за дебетом рах.289)

2

Сума ТЗВ, яка підлягає розподілу (сума оборотів за Дт289 звітного місяця)

3

Разом сума ТЗВ, яка підлягає розподілу (рядок 1+рядок 2)

4

Залишок товару на підприємстві на початок місяця (с-до по Дт 281 (282))*

5

Вартість отриманих за місяць товарів (сума за Дт281 (282)))

6

Разом (рядок 4+рядок 5)

7

Середній відсоток ТЗВ (рядок 3:рядок 6*100)

8

Вартість реалізованих за місяць товарів (сума за кореспонденцією рахунків Дт902-Кт282)

9

ТЗВ, що відноситься до реалізованих товарів (рядок 7*рядок 8:100). Сума буде відображена кореспонденцією рахунків: Дт902-Кт289**

*В залежності від обліку товарів - за цінами придбання чи роздрібними цінами - використовують відповідно рахунки 281,282.

**Якщо частина товарів списана в інших цілях (безоплатно передана, уцінена, використана на власні потреби тощо) – відповідна частина ТЗВ списується за дебетами тих рахунків, за якими відображено списання товарів.

Приклад 1. Оприбутковано на склад магазину роздрібної торгівлі від вітчизняного постачальника 10 шт. телевізорів марки «LG» вартістю 600 грн. з ПДВ. Торговельне підприємство зареєстровано платником ПДВ. Від постачальника одержано податкову накладну. В обліку операцію буде відображено:

Дт281-Кт631 – (10х500) грн., сума оприбуткування без ПДВ;

Дт641-Кт631-(10Х100) грн., ПДВ в розрахункових документах.

При передачі в магазин на продаж здійснюється дооцінка товарів до роздрібної ціни. Роздрібна ціна затверджується прейскурантом (додаток 32).

Приклад 1 (продовження). 6 шт. телевізорів передано в магазин на продаж за роздрібною ціною 900 грн.:

Дт282-Кт281 – 6х500грн., списання зі складського обліку;

Дт282-Кт285 – 6х400грн., дооцінка до роздрібної ціни.

Для оцінки вибуття товарних запасів підприємства роздрібної торгівлі застосовують в більшості випадків метод ціни продажу. П(С)БО 9 пропонує даний метод підприємствам, які мають значну і таку, що змінюється, номенклатуру товарів, з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною вартістю) реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари [150].

Відповідно до п.8 П(С)БО 15 доход (виручка) від реалізації товарів визначається у разі наявності всіх наведених нижче умов [154]:

  • покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на товари;
  • підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованими товарами;
  • сума доходу може бути достовірно визначена;
  • є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

У роздрібній торгівлі у більшості випадків передача ризиків і вигід від володіння товаром збігається з передачею юридичного права власності у момент відпуску товарів покупцям. Визначення торговельної націнки на реалізовані товари проводиться по одному з двох варіантів за вибором підприємства і є елементом його облікової політики, що не змінюється впродовж року:

    • по кожному моменту відвантаження;
    • за розрахунком середньої торговельної націнки на реалізовані товари (табл. 2.25)

Таблиця 2.25

Розрахунок торговельної націнки на реалізовані товари

№ з\п

Найменування показника

Сума, грн.

1

Залишок торговельних націнок на початок місяця (сальдо за Кт285)

2

Сума торгівельних націнок за місяць ( сума за Кт285 за місяць)

3

Разом (рядок 1+рядок 2)

4

Продажна вартість товарів на початок місяця(с-до по Дт282)

5

Продажна вартість отриманих товарів (сума по Дт282)

6

Разом (рядок 4+рядок5)

7

Середній відсоток торговельної націнки (рядок 3:рядок 6*100)

8

Вартість реалізованих товарів за звітний місяць (Дт361,301,31,681-Кт702)

9

Торговельна націнка, що припадає на реалізовані товари (рядок 7*рядок 8:100)

Приклад 1 (продовження). За місяць 4 телевізори реалізовані за безготівковим розрахунком, 2телевізори – в рахунок попередньо одержаних авансів:

Дт311-Кт702 – (4х900) грн., дохід від реалізації по безготівковому розрахунку;

Дт681-Кт702 – (2х900) грн., дохід від реалізації на умовах оплати авансовими платежами;

Дт702-Кт641 – (4х150) грн., податкові зобов’язання по ПДВ в операціях реалізації по безготівковому розрахунку;

Дт702-Кт643 – (2х150) грн., суми ПДВ в розрахункових документах в операціях реалізації з оплатою авансовими платежами;

Дт702-Кт791 – (6х750) грн., списання доходу без ПДВ на фінансовий результат від операційної діяльності;

Дт282-Кт285 – (6х400) грн., сторнування торговельної націнки на реалізовані телевізори (методом червоного сторно);

Дт902-Кт282 – (6х500) грн., собівартість реалізованих телевізорів;

Дт791-Кт902 - (6х500) грн., списання собівартості реалізованих товарів на фінансовий результат від операційної діяльності.

Фінансовий результат від реалізації: сальдо за Кт791 – (6х250) грн..

Покупець має право повернути товар впродовж гарантійного терміну. Якщо такий термін на товари не встановлено, то покупець неякісного товару може повернути його впродовж 6 місяців, а щодо нерухомого майна − не пізніше трьох років з дня передачі їх покупцю. Крім того, згідно з положеннями п. 8 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» [34], споживач має право пред’явити виробнику вимоги (в тому числі і щодо повернення товару) про усунення недоліків товарів після закінчення гарантійного терміну. Ця вимога може бути пред’явлена впродовж встановленого терміну служби, а якщо такий не встановлено, — впродовж 10 років, якщо у товарі були виявлені істотні недоліки, допущені з вини виробника.

Однак покупець має право повернути товар не тільки в тому разі, якщо було виявлено недолік. Так, згідно зі ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів», покупець зобов’язаний прийняти від громадянина повернений товар належної якості в тому разі, якщо товар не підійшов йому за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути використаний ним за призначенням. Таке повернення споживач може здійснити впродовж 14 днів, не рахуючи дня купівлі, за умови що товар не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ.

Разом з розрахунковим документом, техпаспортом подається заява про повернення коштів. На підставі цього складають акт про повернення товару (повернення коштів).

Невиконання вимог Порядку обліку повернутих покупцями товарів позбавляє продавця можливості включити до валових витрат витрати, пов’язані з гарантійним обслуговуванням і гарантійними замінами, як це передбачено п.п. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [38].

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку (виробник товару) зобов’язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернених через підприємства торгівлі, а також облік покупців, які отримали заміну бракованого товару [165].

Облік бракованих товарів і облік покупців підприємство веде самостійно в Книзі обліку бракованих товарів і обліку покупців, які отримали гарантійну заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування), за формою згідно з додатком до Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями. Згадана книга є документом з терміном зберігання три роки, вона повинна бути прошнурована, пронумерована і скріплена печаткою і підписом керівника підприємства.

Вартість повернених покупцем товарів відображається за дебетом субрахунку 704 «Вирахування з доходу». Сума, виплачена покупцям за повернений товар (без урахування ПДВ), має бути відображена у рядку 030 «Інші вирахування з доходу» Звіту про фінансові результати, як це, передбачено п. 17 П(С)БО 3 [64].

Приклад 1 (продовження). Покупець повернув один телевізор, в результаті чого йому були повернуті через касу кошти (табл. 2.26):

Таблиця 2.26

Кореспонденція рахунків з обліку повернення товарів

з/п

Назва операцій

Бухгалтерський облік

Д-т

К-т

Сума, грн

1

Повернення товару покупцем

704

685

900

2

Зменшено суму податкового зобов’язання з ПДВ методом “сторно”

704

641

150

3

Зменшено суму списання торгової націнки, що припадає на реалізований товар, методом “сторно”

285

282

400

4

Відновлено собівартість поверненого товару методом “сторно”.

902

282

500

5

Відновлено суму ТЗР методом “сторно” (в даному прикладі такі витрати відсутні)

902

289

-

6

Сторновано віднесену в момент реалізації на фінансові результати собівартість повернутого товару

791

902

500

7

Повернено гроші покупцю

685

301

900

8

Суму, повернену покупцю, відображено в складі фінансового результату від операційної діяльності (без ПДВ)

791

704

750

Уцінці підлягають товари широкого вжитку, продукція виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також такі товари та продукція, які частково втратили свою первісну якість [146].

Не підлягають уцінці товари, що залежалися, із запасів товарно-матеріальних цінностей, які віддано в заставу, знаходяться у резерві або на відповідальному зберіганні.

Для виявлення таких товарів та проведення їх уцінки керівник (власник) підприємства затверджує комісію.

Уцінка проводиться за даними інвентаризації.

Суму уцінки необхідно прирівняти з можливими фінансовими джерелами для цієї мети. При цьому окремо підраховується сума встановленої торговельної надбавки (разом з податком на добавлену вартість) на товари, що підлягають уцінці, та визначається сума інших джерел уцінки товарів. Тільки після визначення величини коштів (у розрізі їх джерел), що можуть бути спрямовані на покриття втрат від уцінки товарів і продукції, комісія безпосередньо приступає до проведення уцінки. Витрати обігу, пов'язані з реалізацією уцінених товарів на підприємствах торгівлі, покриваються за рахунок загальних доходів від торговельної діяльності цього торговельного підприємства.

Товари, які раніше було уцінено, але не реалізовано, можуть уцінюватись повторно до рівня цін можливої реалізації. Уцінені товари і продукція повинні бути перемаркіровані комісією, що проводить уцінку. При перемаркіруванні цін на товарах, уцінених у зв'язку з частковою втратою якості, на товарних ярликах, упаковці або ярликах цін (цінниках) ставиться літера «П» [68].

Сума уцінки відображається на рахунках бухгалтерського обліку в наступному порядку:

  • в розмірі, що відноситься на зменшення торговельних надбавок уцінених товарів: Дт285-Кт282;
  • в розмірі фонду дооцінки товарно-матеріальних цінностей :Дт423-Кт282(281);
  • при недостатності зазначених вище джерел − на результати фінансово-господарської діяльності підприємства:Дт946-Кт282(281).

Для численної групи товарів, що реалізуються через мережу роздрібної торгівлі, встановлюються гарантійні строки обслуговування. Витрати, пов’язані з гарантійним обслуговуванням, можуть обліковуватись в періоді їх фактичного понесення, або, для сприяння по-можливості планового формування фінансових результатів торговельне підприємство створює забезпечення витрат на виконання гарантійних зобов’язань.

Відповідно до П(С)БО 11 забезпечення – зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу [153]. Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено, зокрема: витрат на виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, реструктуризацію, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Залишок забезпечення переглядається та коригується (сторновується або донараховується) на кожну дату балансу.

На початок звітного року наказом керівника затверджується методика нарахування забезпечення. За кредитом рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» відображаються витрати, пов’язані з нарахуванням забезпечення, за дебетом - фактичні витрати за операціями, для яких дане забезпечення створено.

Приклад 2. Підприємство реалізує відеоапаратуру на умовах гарантійного обслуговування. В минулому році виручка від реалізації склала 140000 грн., загальні витрати на гарантійне обслуговування (заробітна плата радіомеханіків з нарахуваннями по обов’язковому соціальному страхуванню, вартість використаних запчастин тощо) – 12000грн. В першому кварталі звітного року реалізовано апаратури на суму 70000 грн., фактичні витрати на гарантійне обслуговування склали 8000 грн.

Розрахунковий розмір коефіцієнт забезпечення гарантійного обслуговування, затверджений наказом в звітному році: 12000:140000х100=8,575.

Облік операцій в першому кварталі звітного року:

  • Дт93-Кт473 – 70000х0,0857=5999 грн., витрати по нарахуванню забезпечення;
  • Дт473-Кт661,651-653,202...- 8000 грн., списані фактичні витрати на гарантійне обслуговування;
  • Дт93-Кт473 – 8000-5999=2001 грн., донарахування забезпечення на кінець кварталу.

Економіко-правове регулювання та облік операцій комісійної торгівлі

Комісійна торгівля – це вид торгівельно-посередницької діяльності, при здійсненні якої відносини сторін регулюються договором, згідно з яким комітент (особа яка дає доручення про укладення відповідних цивільно-правових угод ) доручає комісіонерові (особі, яка виконує прийняті доручення) за винагороду здійснити угоду від імені останнього.

При прийманні непродовольчих товарів на комісію комісіонер на кожну одиницю товару виписує квитанцію у двох примірниках і товарний ярлик. Перший примірник квитанції видається комітенту, другий (комітентська картка) − залишається у комісіонера і з товарним звітом передається у бухгалтерію [70].

Для дрібних речей виписується цінник із зазначенням номера квитанції та ціни реалізації товару. При виявленні в прийнятих на комісію товарах прихованих дефектів вони знімаються з продажу та проводиться їх переоцінка. Повернення товарів комітенту здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника підприємства-комісіонера на першому примірнику квитанції, що видається комітенту при здаванні товару на комісію.

Якщо зданий на комісію товар не реалізований впродовж встановленого строку реалізації (60 календарних днів), то він повертається комітенту або ціна на нього знижується:

  • на 30% від встановленої сторонами первинної вартості товару, якщо товар не реалізовано в строк (60 календарних днів);
  • на 40% від залишкової ціни після першого зниження вартості товару, якщо товар не реалізовано впродовж наступних 15 календарних днів.

Якщо товар не реалізовано після другої уцінки впродовж наступних 15 календарних днів, комісіонер знімає його з продажу без письмового попередження комітента.

При поверненні комітенту нереалізованих товарів, які знаходились в суб'єкта господарювання більше одного робочого дня, комітент відшкодовує витрати за зберігання його товару як за повний місяць у таких розмірах:

  • за перші 30 календарних днів - 2 відсотки визначеної ціни товару;
  • за наступні 30 календарних днів - 3 відсотки визначеної ціни товару;
  • за наступні 30 календарних днів - 4 відсотки від залишкової ціни товару після проведених уцінок.

За кожний день зберігання знятого з продажу товару після закінчення 90 календарних днів з комітента стягується пеня, розмір якої визначається договором.

Кошти за проданий товар виплачуються комітенту на третій день після продажу товарів (не враховуючи дня продажу, вихідних і святкових днів) при пред’явлені виданої комітентами квитанції, паспорта або документа, який його заміняє.

Організація обліку операцій комісійної торгівлі має ряд особливостей. У комітента вартість товарів, переданих на комісію, обліковуються на рахунку 283 «Товари на комісії». Аналітичний облік ведеться за видами товарів і комісіонерами. Вартість послуг комісіонера відноситься у комітента на рахунок 93 «Витрати на збут». Дохід по товарах, переданих на комісію, може визнаватися комітентом у момент надходження від комісіонера коштів від реалізації товарів.

У комісіонера товари, отримані на комісію, обліковуються на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні». Комісіонер відображає в бухгалтерському обліку вартість своїх послуг згідно з Інструкцією № 291 на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг», по кредиту якого показується збільшення доходу на всю вартість відвантаженого покупцеві товару, а по дебету – сума, що підлягає перерахуванню комітентові. Отже, чистим доходом комісіонера від реалізації товарів на комісійних засадах є комісійна винагорода.

Комісіонер при складанні Звіту про фінансові результати в рядку 010 «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» відображає суму комісійної винагороди, в рядку 015 «Податок на додану вартість» - суму ПДВ з комісійної винагороди, відображеної у рядку 010.

Приклад 3. Торговельне підприємство згідно з договором комісії передало комісіонеру (іншому торговельному підприємству) товари собівартістю 3000 грн. на суму 4800 грн. (у т.ч. ПДВ 800 грн.). Вартість комісійної винагороди становить 10 % від вартості поданих товарів – 480 грн. Згідно з умовами договору комісіонер має право утримувати суму належної йому комісійної винагороди із суми, що підлягає перерахуванню комітентові (табл. 2.27).

Таблиця 2.27

Кореспонденція рахунків з обліку операцій комісійної торгівлі

з/п

Зміст операції

Дебет

Кредит

Сума, грн.

У комітента

1

Переданий товар за договором комісії

283

281

3000

2

Отримана від комісіонера плата за проданий товар за вирахуванням комісійної винагороди (4800-480)

311

685

4320

3

Відображена реалізація на суму проданого товару з урахуванням комісійної винагороди

685

702

4800

4

Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ

702

641

800

5

Списана собівартість товарів, визначена згідно з П(С)БО 9

902

283

3000

6

Відображена вартість наданих комісіонером послуг як витрати на збут (комісійна винагорода без ПДВ )

93

685

400

7

Відображена сума податкового кредиту з ПДВ на суму комісійної винагороди

641

685

80

8

Списана на фінансовий результат сума доходу від реалізації товарів

702

791

4000

9

Списана на фінансовий результат собівартість реалізованого товару

791

902

3000

10

Списані на фінансовий результат витрати на збут

791

93

400

У комісіонера

1

Оприбутковані товари прийняті на комісію

024

-

4800

2

Отримані грошові кошти від покупця

311

681

4800

3

Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ

643

641

800

4

Включена до складу доходів від реалізації послуг контрактна вартість відвантажених товарів

681

703

4800

Виключена зі складу доходів від реалізації послуг сума заборгованості перед комітентом (4800-480)

703

685

4320

5

Списана вартість проданих товарів

-

024

4800

6

Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ з суми комісійної винагороди

703

641

80

7

Списана на фінансовий результат сума отриманого доходу (4800-4320-80)

703

791

400

8

Здійснені розрахунки з комітентом

685

311

4320

9

Відображена сума податкового кредиту з ПДВ

641

644

800

10

Закриті розрахунки з ПДВ

644

643

800

Приклад 4. Магазин приймає від населення товари на комісію. Сума, що підлягає виплаті комітентові (комітент – не платник ПДВ) становить 900 грн. Продажна вартість товару з урахуванням комісії магазину – 1380 грн. (табл. 2.28).

Таблиця 2.28

Кореспонденція рахунків з обліку операцій комісійної торгівлі

№ з/п

Зміст операції

Дебет

Кредит

Сума, грн..

1

Оприбуткований комісіонером товар, прийнятий на комісію

024

-

1380

2

Отримана оплата від покупця

301

703

1380

3

Нараховані податкові зобов’язання з ПДВ

703

641

230

4

Відображена сума заборгованості перед комітентом

703

685

900

5

Списана на фінансовий результат сума отриманого доходу (1380-230-900)

703

791

250

6

Здійснений розрахунок з комітентом

685

301

900

7

Списаний товар, прийнятий на комісію

-

024

1380

Здійснення торгівельних операцій на умові розстрочки платежу (продаж в кредит)

Порядок продажу товарів в розстрочку регламентується Правилами торгівлі в розстрочку [191]. Продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу товарів у розстрочку, згідно з яким підприємство зобов’язується передати в обумовлений термін товар, а покупець – здійснити розрахунки за товар у строки і в розмірах, передбачених договором.

Продаж товарів у розстрочку здійснюється фізичним особам, які мають постійний доход і постійно проживають у населеному пункті, де знаходиться торговельне підприємство.

Довідка для придбання товарів у розстрочку видається адміністрацією підприємства (установи, організації) тільки тим особам, які знаходяться у трудових відносинах з цим підприємством (або навчання у навчальних закладах) не менше трьох місяців і постійно отримують заробітну плату (стипендію). Бланки довідок виготовляються за замовленням, містять друковану нумерацію, видаються, обліковуються і зберігаються як бланки документів суворого обліку.

Передача в розпорядження (не у власність!) покупцям товарів здійснюються за умови сплати першого внеску у таких розмірах:

  • не менше 25% вартості товару при ціні такого товару до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;
  • не менше 50% при ціні такого товару більше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  • не менше 25% вартості при торгівлі в розстрочку транспортними засобами.

Договором передбачається строк оплати решти вартості товарів у таких розмірах:

  • від 6 до 15 місяців, якщо вартість товарів на перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.);
  • від 6 до 24 місяців, якщо вартість товарів перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.);
  • від 6 до 60 місяців, якщо відбувається продаж транспортних засобів.

Наданий кредит не повинен перевищувати: 3-місячної заробітної плати (стипендії, пенсії) покупця в разі продажу товарів з розстроченням платежу на 6 місяців; 6-місячної заробітної плати з розстроченням платежу на 12 місяців; 12-місячної – з розстроченням платежу на 24 місяця.

На товари, придбані в розстрочку, поширюються гарантійні строки обслуговування (ремонту). Продаж товарів в розстрочку і внесення чергових платежів здійснюється за цінами, що діяли на день продажу, і зміні не підлягають.

Право власності на товар, переданий згідно з договором у розпорядження покупця, переходить до нього після остаточного перерахунку.

При продажу товарів у розстрочку покупець сплачує відсотки від наданого кредиту, розмір яких встановлює суб’єкт господарювання, але не вище діючих на час продажу товарів річних ставок за фінансові кредити банку, який обслуговує суб’єкт господарювання, що здійснює продаж товарів у розстрочку.

Документальне оформлення торгівлі в розстрочку залежить від способу погашення кредиту (табл. 2.29).

Таблиця 2.29

Документальне оформлення торгівлі в розстрочку

Спосіб погашення кредиту

Документування

Додаткові умови

Із заробітної плати (стипендії) за заявою покупця утримується сума платежу за місцем роботи

Складається договір купівлі-продажу в 3-х примірниках – для продавця, покупця та підприємства або установи, що видали довідку

У випадку розірвання трудового договору з підприємством або відрахування з навчального закладу покупця адміністрація підприємства зобов’язана у 5-денний термін відправити продавцю, з яким ведуться розрахунки за продані в розстрочку товари, третій примірник договору разом із довідкою про звільнення або переведення його на інше підприємство

Готівкою через касу продавця або шляхом безготівкового перерахунку через банківські установи

Укладається договір у 2-х примірниках - для продавця та покупця. В договорі передбачається термін оплати вартості товарів (від 6 до 12 місяців)

Якщо вартість реалізованих в розстрочку товарів перевищує 50 н.м.д.г., то термін, на який надається розстрочка, може становити від 6 до 24 місяців. Для транспортних засобів термін, за який здійснюється повна оплата, може становити від 6 до 60 місяців.

При реалізації товарів у розстрочку їх продажна вартість повністю включається в обсяг роздрібного товар обороту за датою остаточного розрахунку (за кредитом рахунка 702 «Доход від реалізації товарів»).

Відсотки, що підлягають сплаті покупцями за наданий кредит, за спеціальним розрахунком відносяться на доходи майбутніх періодів і відображаються записом за дебетом рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» і кредиту рахунка 69 «Доходи майбутніх періодів». При цьому відсотки за кредит розраховуються за кожен місяць із застосуванням ½ річного розміру відсотків від фактичного кредиту, яким покупець користувався у місяці, за який сплачено черговий внесок до повного погашення заборгованості.

Приклад 5. На умовах розстрочки передано покупцю телевізор вартістю 1800 грн., собівартістю 1200 грн. Розмір першого внеску відповідно до договору 1080 грн., щомісячних внесків – 120 грн. Термін повного розрахунку – 6 місяців (таблиця 2.30).

Таблиця 2.30

Кореспонденція рахунків з обліку торгівельних операцій на умовах розстрочки платежу

з/п

Зміст господарської операції

Сума, грн.

Кореспонденція рахунків

Д-т

К-т

1

Сплачено перший внесок

1080

301

681

2

Відображено податкові зобов’язання по ПДВ

180

643

641

3

Зменшено заборгованість покупця на суму першого внеску

1080

681

361

4

Передано товар покупцю згідно умов договору купівлі-продажу

1800

287

282

5

Відображено суму щомісячного внеску згідно договору купівлі-продажу

120

311

681

6

Відображено податкові зобов’язання по ПДВ

20

643

641

7

Зменшено заборгованість покупця на суму щомісячного внеску

120

681

361

8

Нараховано відсотки за користування кредитом (1% від вартості товару)

18

377

719

9

податкові зобов’язання по ПДВ на суму нарахованих відсотків

3

719

641

10

Одержано відсотки від покупця

18

311

377

11

Включено до складу фінансових результатів дохід від нарахованих відсотків (без ПДВ)

15

719

791

12

Відображено виручку від реалізації товару в розстрочку (після остаточного розрахунку)

1800

361

702

13

Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ

300

702

643

14

Сторновано торговельну надбавку на реалізовані товари (сторнувальний запис)

600

287

285

15

Відображено собівартість реалізованого товару

1200

902

287

16

Включено до складу фінансових результатів:

  • дохід від реалізації товару (без ПДВ)
  • собівартість реалізованого товару

1500

1200

702

791

791

902

Витрати діяльності торговельних підприємств

Витрати підприємств торгівлі класифікуються [99]:

А. За видами діяльності: витрати операційної діяльності (витрати, які включають до собівартості реалізованих товарів, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати), витрати фінансової діяльності, витрати інвестиційної діяльності.

Б. За ступенем реагування на зміну обсягів діяльності: умовно-постійні (розмір яких не змінюється внаслідок зміни обсягів товарообігу – одержані комунальні послуги, оренда приміщення, касове обслуговування тощо) та змінні (витрати на сировину, купівельні напівфабрикати, технологічне паливо тощо).

В. За періодами: витрати поточного періоду та витрати майбутніх періодів.

Г. За центрами відповідальності чи місцем виникнення: витрати відділу, дільниці, служби, іншого структурного підрозділу підприємства (економічний зміст витрат наведено в додатку 5).

В свою чергу, витрати операційної діяльності підприємства торгівлі групують за економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати. Саме таку класифікацію передбачено в фінансовій звітності за Ф№2 «Звіт про фінансові результати» та статистичній звітності за Ф№1-підприємництво. Відповідно до Інструкції №291 підприємства торгівлі для обліку витрат можуть використати рахунки класу 8 «Витрати за елементами»: 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати» зі щомісячним списанням сальдо цих рахунків у кореспонденції з рахунками класу 9 “Витрати діяльності”: 92”Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” [64]. В більшості випадків на практиці торговельні підприємства використовують рахунки класу 9 із писаннях сум в кінці місяця на рахунок 79 «Фінансові результати».

До елемента «Матеріальні витрати» відносяться (в дебет рах.80): вартість: пакувальних матеріалів, які використовуються у процесі торгівлі; матеріалів для проведення поточного ремонту основних фондів; МШП (їх знос); вартість електроенергії і палива; витрати на операції з тарою; вартість запасних частин; інші.

До елемента «Витрати на оплату праці» відносяться (в дебет рах.81): заробітна плата за окладами і тарифами (811); премії і заохочення (812); компенсаційні виплати (813); оплата відпусток (814); оплата іншого невідпрацьованого часу (815); інші витрати на оплату праці (816).

До елемента «Відрахування на соціальні заходи» (в дебет рах.82) відносяться: відрахування на пенсійне забезпечення (821); відрахування на соціальне страхування (822); страхові внески на випадок безробіття (823); відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства (824); відрахування на інші соціальні заходи.

До елемента «Амортизація» відносяться (в дебет рах.83): амортизація основних засобів (831); амортизація нематеріальних активів (833); амортизація інших необоротних матеріальних активів.

До елемента «Інші операційні витрати» (в дебет рах.84) відносяться: витрати, пов’язані з оплатою послуг банків, послуг зв’язку; оплата інформаційно-консультаційних, аудиторських, юридичних та інших послуг; витрати на відрядження; представницькі витрати; витрати на оплату послуг транспортних, страхових та інших організацій; податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі тощо.

Кореспонденції рахунків витрат відповідно до Методичних рекомендацій з формування складу витрат [99] наведено в додатку 33.

Економіко-правове регулювання діяльності підприємств громадського харчування

Заклад громадського харчування − організаційно-структурна статистична одиниця у сфері громадського харчування, яка виробляє, доводить до готовності та продає кулінарну продукцію, булочні, борошняні, кондитерські вироби та покупні товари.

Відкриття підприємства громадського харчування (ПГХ) в обов’язковому випадку узгоджується з органами державного санітарного-епідемічного нагляду.

ПГХ класифікують:

1. За характером обслуговування контингенту: а) загальнодоступні - призначені для обслуговування різного контингенту відвідувачів; б) підприємства, що обслуговують промислові об'єкти, установи, шкільні, студентські їдальні тощо.

2. За виробничо-торговельною ознакою (залежно від виконуваних ними функцій по приготуванню і реалізації продукції: а) підприємства, що здійснює виробництво кулінарної продукції; б) підприємства, що не мають власного виробництва.

3. Підприємства, що здійснюють виробництво кулінарної продукції: а) підприємства без торгових приміщень для обслуговування споживачів; б) підприємства, які мають обідні зали, буфети.

4. За ознакою спеціалізації: а) комплексні; б) загального типу; в) спеціалізовані.

Підприємства без приміщень для обслуговування відвідувачів є лише виробничими. Вони виготовляють напівфабрикати, готову продукцію для забезпечення підприємств, що виконують функції обслуговування споживачів.

ПГХ самостійно вирішують питання забезпечення сировиною (продуктами), алкогольними напоями, тютюновими виробами, а також предметами матеріально-технічного призначення (обладнання) відповідно до санітарно-гігієнічних норм та правил.

Будь-який продукт харчування (крім виготовленого для власного споживання), продовольча сировина й сукупні матеріали повинні мати документальне підтвердження про якість та безпеку, а саме: сертифікат відповідності (якість); державний реєстр чи висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи; ветеринарний дозвіл для харчових продуктів і продовольчої сировини тваринного походження; карантинний дозвіл для продукції рослинного походження.

У громадському харчуванні процес доведення товарів до споживача дещо складніший, ніж у звичайній торгівлі, має певні ознаки виробництва, бо майже всі придбані для поточної діяльності товарні запаси підлягають переробці.

Працівники, які займаються виробництвом, зберіганням, а також реалізацією харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов’язані мати професійну спеціальну освіту (підготовку).

Торговельно-виробничу діяльність ПГХ здійснюють відповідно до меню або асортиментного переліку продукції, затвердженого керівником (власником) підприємства. ПГХ зобовязане забезпечити наявність страв, виробів, перелічених у меню, асортиментному переліку, впродовж усього робочого дня або періоду, визначеного для їх реалізації (сніданок, обід, вечеря) [162].

Уся продукція громадського харчування складається з продукції власного виробництва та купованих товарів.

Реалізація продукції власного виробництва розподіляється за своїм призначенням на дві групи [57]:

- роздрібний продаж безпосередньо населенню;

- оптовий продаж іншим підприємствам громадського харчування і роздрібної торгівлі.

До продукції власного виготовлення відносяться готові вироби і напівфабрикати, що виготовлені на кухні або в підсобних виробничих цехах підприємства.

Продаж продовольчих товарів за межами торговельного приміщення здійснюється у спеціально відведених для цього місцях з дозволу органів санітарно-епідеміологічного нагляду та за умови дотримання встановлених для цих товарів температурного режиму зберігання, а також вимог санітарних норм і правил [195].

У сфері громадського харчування головним валовим показником є роздрібний товарооборот - обсяг продажів напівфабрикатів власного виробництва, а також кулінарних та кондитерських виробів іншим підприємствам. У роздрібний товарооборот громадського харчування не включаються: вартість сировини замовника; вартість тари, яка повернена постачальникам; внутрішній відпуск продукції і товарів в межах організації громадського харчування.

Не менш важливим показником у сфері громадського харчування є показник валової продукції - сума реалізованих торгових націнок.

Організація обліку діяльності підприємств громадського харчування

Відпуск готової продукції з виробництва на реалізацію здійснюється на основі наступних первинних документів: денних забірних листків, накладних, а у випадку відпуску готової продукції стороннім організаціям – накладних на відпуск на сторону.

Якщо роздаткова відокремлена від виробництва, відпуск продукції кухнею оформляється денними забірними листками, які складаються в двох екземплярах. В денному забірному листку вказується назва виробів (страв), продажна ціна виробу, кількість виробів по годинам відпуску. Готові вироби, реалізовані до кінця дня не в повному обсязі, підлягають поверненню в виробництво і вказуються в графі «повернуто». Приклад заповнення денного забірного листка наведено в додатку 34. При наявності кількох денних забірних листків (накладних) на відпуск із кухні страв рекомендується складати опис денних забірних листків або накладних.

Інформація про об’єми реалізованих покупцям кулінарних виробів власного виробництва і покупних товарів за місяць збирається в реєстрі товарообігу, в якій щоденно заноситься загальна сума виручки від реалізації Z-звіту РРО. Зразок реєстру товарообороту наведено в додатку 34.

ПГХ може прийняти рішення про реалізацію страв на протязі дня за різними цінами. Це рішення повинне бути оформлене наказом керівника підприємства. В обов’язковому порядку розрахунок цін, за яким страва реалізується покупцям в денний та вечірній час, має бути наведений в калькуляційній картці (додаток 35).

На денних забірних листках дозволяють зробити відповідні записи в реєстрі реалізованих страв (додаток 35). На основі реєстру реалізованих страв ведеться реєстр обліку продуктів на кухні. В калькуляційну картку занесені продукти за продажною ціною. Загальна сума лінійки «Реалізовано» буде відображати реалізацію страви за вечірньою (більшою) ціною.

Робота кондитерських цехів регламентується щоденним плановим завданням по випуску продукції в натуральному виразі. Завідуючий кондитерським цехом (кондитер) складає наряд-заказ на виробництво кондитерських та інших виробів, який затверджується керівником підприємства. На основі наряд-заказу завідуючий цехом складає розрахунок потреби сировини за встановленими нормами та визначає кількість сировини, що підлягає відпуску зі складу з подальшою перевіркою бухгалтерією.

Кожний день матеріально відповідальна особа складає звіт про рух готових виробів, додає до нього відповідні документи та здає звіт в бухгалтерію.

Товарний звіт – звітний документ матеріально-відповідальних осіб для здійснення контролю за збереженням і обліку руху продуктів і готової продукції. Відповідальність за своєчасне і якісне складання звітів, достовірність даних, наведених у них, подання звітів у встановлені строки для відображення у бухгалтерському обліку несуть матеріально-відповідальні особи, які складають звіт [15].

Під час проведення інвентаризації комісія складає акт про зняття залишків продуктів, напівфабрикатів і готових виробів кухні. Залишки напівфабрикатів і нереалізованих готових виробів перераховують у сировину за нормами рецептур.

Для оформлення передачі товарів і тари під час зміни матеріально відповідальних осіб застосовують акт про передачу товарів і тари. Акт складають у трьох примірниках (для осіб, які здають і приймають, а також для бухгалтерії).

Акт про продаж і відпуск виробів з кухні застосовують у всіх закладах громадського харчування. Він містить дані про реалізацію продукції за найменуваннями, кількістю та вартістю. На підставі актів накопичують дані про реалізацію продукції звітного періоду для відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Звіт про рух продуктів і тари по кухні складають у сумарному виразі за обліковими цінами. У ньому відображають дані про надходження продовольчої сировини і продуктів від постачальників.

Облік товарів у закладах громадського харчування може вестися за цінами придбання або продажними цінами. Якщо заклади громадського харчування є платниками ПДВ, то у разі придбання товарів за наявності податкової накладної вони мають право на податковий кредит. Придбані товари відображаються за дебетом рахунку 28 «Товари» за купівельною вартістю без ПДВ.

Для обліку товарів за продажними цінами націнку закладу громадського харчування відображають на субрахунку 285 «Торгова націнка», за дебетом якого відображається зменшення сум націнок, а за кредитом — їх збільшення. Заклади громадського харчування, отримуючи товари у тарі, ведуть поточний облік тари. Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено субрахунок 284 «Тара під товарами», де ведеться облік наявності i руху тари під товарами й порожньої тари.

Облік товарів у буфетах і дрібнороздрібній торговельній мережі ведуть на рахунку 28 «Товари», субрахунку 282 «Товари в торгівлі» за цінами продажу. Якщо облікова ціна товарів у коморі та у виробництві нижча, ніж ціна продажу в буфеті, то необхідно відобразити націнку буфету і ПДВ за дебетом субрахунка 282 «Товари в торгівлі» і кредитом субрахунка 285 «Торгова націнка».

Продукція власного виробництва, кулінарні вироби та напівфабрикати, придбані на стороні для подальшого продажу без додаткової обробки, обліковуються як куповані товари. Власні напівфабрикати, кулінарні, кондитерські вироби, а також куповані товари підлягають обліку у вагових одиницях, а обідня продукція – поштучно, в асортиментному розрізі страв.

Рахунок 285 доцільно вводити тоді, коли виписується остання видаткова накладна. На підприємствах громадського харчування, незалежно від кількості складських, виробничих і торгових приміщень, організація зберігання , виробництва і продажу зводиться до однієї із трьох схем:

1) якщо зберігання, виробництво і продаж зосереджені в одному приміщенні, то рахунок 285 вводиться в облік одразу при оприбуткуванні товарів;

2) якщо товари, напівфабрикати і харчова сировина спочатку оприбутковуються на склад, а потім в міру потреби видаються для приготування страв - рахунок 285 може бути введений або при оприбуткуванні на склад, або на етапі передачі у виробництво;

3) якщо товари, напівфабрикати і харчова сировина спочатку оприбутковуються на склад, а потім в міру потреби видаються в буфет чи іншу роздрібну точку, щоб звідти готові до вживання вироби передати особі (бригаді), яка обслуговує відвідувачів, то рахунок 285 може бути введений на будь-якому етапі переміщення товарів.

Особливістю обліку витрат ПГХ є одночасне застосовування як рахунків, призначених для обліку операцій у торгівлі (субрахунки рахунка 28), так і суто виробничих рахунків (20, 23, 24, 25, 26 тощо).

Громадському харчуванню властиві такі основні частини собівартості:

  • витрати виробництва;
  • витрати обігу;
  • витрати споживання (обслуговування).

Облік витрат виготовлених страв та відображення їх реалізації на ПГХ певною мірою залежить від того, за якими цінами ведеться облік сировини у коморі (за цінами придбання чи за цінами реалізації). Якщо облік сировини ведеться за закупівельними цінами, на рахунку 23 «Виробництво» відображається тільки вартість продуктів (сировини), витрачених на виробництво власної продукції. Решта витрат діяльності відображається в загальному порядку на рахунках 92 «Адміністративні витрати» та 93 «Витрати на збут».

Синтетичний облік товарів і сировини у виробництві ведуть на рахунку 23 «Виробництво». За дебетом рахунка 23 відображають вартість товарів і сировини, що надійшли у виробництво, а за кредитом – вартість використаної сировини на виготовлення продукції власного виробництва, вартість повернених товарів і сировини до комори, вартість нестачі товарів і сировини [201]. Дебетове сальдо рахунка 23 «Виробництво» показує вартість залишків сировини, що не пройшла кулінарне оброблення, сировини в напівфабрикатах і готових виробах, які не реалізовані та знаходяться у виробництві. Аналітичний облік товарів і сировини ведуть щодо кожного виробництва і матеріально відповідальної особи.

Облік товарів і сировини в кондитерських цехах ведуть на рахунку 23 «Виробництво» за цінами продажу. За дебетом рахунка 23 «Виробництво» показують надходження сировини і товарів до кондитерського цеху, а за кредитом - вартість списаних готових виробів у видаток під час передачі їх до комори (експедиції), вартість готових виробів, товарів і сировини, яких недостає, вартість переданих товарів і сировини до комори тощо.

Для обліку товарів і сировини в цехах з виробництва напівфабрикатів використовують рахунок 23 «Виробництво». Облік м’яса ведуть за купівельними цінами, облік напівфабрикатів - за цінами продажу, видами м'яса і напівфабрикатів (за матеріально відповідальними особами). Різницю в оцінці м'яса за купівельними цінами і вартістю м'яса за нормами виходу та цінами продажу крупнокускових напівфабрикатів відображають за дебетом субрахунку 285 «Торгова націнка» і кредитом рахунка 23 «Виробництво». Перевищення нормативного виходу напівфабрикатів над вартістю м'яса відображають на цих же рахунках методом «червоного сторно». Різницю між фактичною і нормативною вартістю відображають шляхом звичайного запису за дебетом субрахунку 285 «Торгова націнка» і кредитом рахунка 23 «Виробництво» або методом «червоного сторно».

Національні Положення бухгалтерського обліку дозволяють відображати в обліку процес виготовлення страв без використання виробничого 23-го рахунка. Так, обліковувати виробництво можна з використанням рахунка 282 «Товари в обліку», застосовуючи окремий субрахунок другого порядку, наприклад 2823 «Кухня». Після реалізації собівартість продукції слід списати з кредиту субрахунка другого порядку 2823 в дебет рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів», а також відсторнувати операцію нарахування торговельної націнки (табл. 1,2 додатка 36).

Реалізація товарів на ПГХ здійснюється через буфети, магазини кулінарних виробів, дрібнороздрібну торговельну мережу.

Для відображення вартості реалізованих товарів на рахунку 90 «Собівартість реалізації» розраховану суму націнок і ПДВ за реалізовані товари відображують за дебетом рахунка 90 «Собівартість реалізації» і кредитом рахунка 285 «Торгова націнка» методом «червоного сторно». Фактичну вартість реалізованих товарів (без торгової націнки і ПДВ) відображають за дебетом рахунка 90 «Собівартість реалізації». За кредитом цього рахунка відображають списання їх в порядку закриття оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Для обліку доходу від реалізації використовують рахунок 70 «Доходи від реалізації», субрахунок 702 «Доходи від реалізації товарів». За кредитом цього субрахунка відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (ПДВ та інше) і списання їх у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

Дохід від реалізації товарів визначається за методом нарахування, тобто в момент відпуску товарів покупцям.

Дохід від реалізації послуг (доставка і зберігання товарів тощо) ПГХ обліковують на субрахунку 703 «Доходи від реалізації послуг».

Сума наданих знижок покупцям після реалізації товарів i вартість повернутих покупцем товарів, які підлягають вирахуванню з доходу, відображаються за дебетом субрахунку 704 «Вирахування з доходу», за кредитом — списання дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Приклад 7. Для приготування страв в кафе впродовж звітного місяця були здійснені витрати:

  • списано сировини на суму 13000-00 грн. (без ПДВ);
  • нараховано заробітну плату працівникам, задіяним на виготовленні страв 4000-00грн.;
  • нараховано внески на заробітну плату 1400-00 грн.;
  • амортизація основних засобів виробничого призначення 300-00грн.;
  • оренда приміщення кухні 600-00 грн. (без ПДВ);
  • комунальні послуги, надані виробничому приміщенню 400-00 грн..

Торгова націнка при передачі готової продукції з кухні до залу – 40% (з урахуванням ПДВ). Нереалізована готова продукція впродовж місяця на суму 6000-00 грн. з ПДВ була повернута у виробництво. За звітний місяць по акту інвентаризації виявлено недостачу на суму 1200-00 грн. з ПДВ, (вина матеріально відповідальної особи не встановлена). Решта готових виробів була реалізована. Облік операцій наведено в таблиці 2.31.

Таблиця 2.31

Кореспонденція рахунків з обліку діяльності підприємств громадського харчування

№ з\п

Зміст операцій

Сума, грн.

Кореспонденція рахунків

Дт

Кт

1

Передана сировина з комори на кухню

13000-00

23

281

2

Нарахована заробітна плата працівникам, задіяним на приготуванні страв

4000-00

23

661

3

Нараховані внески на обов’язкове соціальне страхування на заробітну плату працівників

1400-00

23

651-653

4

Оренда приміщення кухні

600-00

23*

685

5

Амортизація виробничих основних засобів

300-00

23

131

6

Комунальні послуги звітного періоду

400-00

23

631

7

Торгова націнка на готові товари (без ПДВ): (13000+4000+1400+600+300+400)х0,4

7880-00

23

285

8

Передача готових товарів в зал для реалізації (13000+4000+1400+600+300+400)+7880

27580-00

282

23

9

Списання товарів в звітному місяці:

9.1

Повернення нереалізованих товарів у виробництво:

- списання реалізаційної вартості

6000-00

23

282

- сторнування торгової націнки (6000 - 6000:1,4) методом сторно

1714 -29

23

285

9.2

Списання недостачі, виявленої при інвентаризації (1200-00):

- списання вартості товарів без торгової націнки (1200:1,4)

857-14

947

282

- списання торгової націнки (1200 – 857-14)

342-86

285

282

- донарахування податкових зобов’язань по ПДВ (1200:6)

200-00

947

641

9.3

Визнання доходу від реалізації товарів:

- виручка від реалізації товарів звітного місяця за різними формами розрахунків зі споживачами (27580 - 6000 – 1200)

20380-00

301,311,361,681

702

- податкові зобов’язання по ПДВ (20380:6)

3396-67

702

641

(643)**

- вартість реалізації без ПДВ списується на фінансові результати від операційної діяльності

16983-33

702

791

- списання собівартості реалізованих товарів (20380:1,4)

14557-14

902

282

- сторнування торгової націнки на реалізовані товари (20380 – 14557-14)

5822-86

285

282

- списання собівартості на фінансові результати від операційної діяльності***

14557-14

791

902

* Кафе застосовує для обліку прямих та загальновиробничих витрат рахунок 23 “Виробництво”.

** При реалізації за першою подією (відвантаження на умовах оплати в наступних періодах, реалізація за готівковим або безготівковим розрахунком в звітному періоді) виникають податкові зобов’язання, що підлягають відображенню в Декларації по ПДВ та обліковуються за кредитом рах.641. Якщо реалізація відбулась на умовах розрахунків зі споживачами авансовими платежами – податкові зобов’язання виникають в момент одержання авансу, тому в періоді відвантаження сума ПДВ в документах на відвантаження буде обліковуватись за кредитом рах.643.

*** Дохід від реалізації товарів складає: 16983-33 – 14557-14=2426,19 (грн.).

Питання для контролю:

1. Які з правил організації торговельної діяльності забезпечують реалізацію основних положень Закону України “Про захист прав споживачів”?

2. В яких випадках товари обліковуються виключно за роздрібними цінами?

3. Коли підприємство може здійснювати торговельну діяльність без застосування РРО?

4. Як обліковуються транспортні витрати, пов’язані з доставкою товарів?

5. Назвіть особливості обліку та вимоги податкового законодавства до операцій повернення товарів?

6. Назвіть основні правила проведення уцінки товарів.

7. Охарактеризуйте особливості економіко-правового поля та облік операцій комісійної торгівлі.

8. Охарактеризуйте особливості економіко-правового поля та облік операцій реалізації товарів в розстрочку.

9. Охарактеризуйте особливості економіко-правового поля та облік операцій виїзної торгівлі.

10. Як класифікуються витрати торговельної діяльності?

11. Назвіть основні відмінності в організації обліку витрат на підприємствах торгівлі та підприємствах громадського харчування.

12. На яких етапах руху товарних запасів на підприємствах громадського харчування формується торгова націнка?

13. Охарактеризуйте послідовність формування фінансових результатів на підприємствах громадського харчування?

14. Назвіть методи визначення торговельної націнки на реалізовані товари.

15. Охарактеризуйте методику нарахування та облік резерву гарантійного обслуговування.