Економіко-правове регулювання діяльності автотранспортних підприємств

Автомобільний транспорт є однією з найважливіших сфер підприємницької діяльності. Він виконує майже 80% обсягу вантажних перевезень і більше 90% пасажирських перевезень, а також є учасником процесу діяльності всіх інших видів транспорту (залізничного, морського, річкового, повітряного).

Зміст характерних для діяльності автотранспортних підприємств визначень наведено в додатку 5.

Для здійснення автотранспортної діяльності підприємства повинні мати свідоцтво про державну реєстрацію, ліцензії, документи, що підтверджують реєстрацію автомобілів, договори обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, водії повинні мати посвідку про право керувати транспортним засобом відповідної категорії і талон попереджень до посвідки водія, талони про проведення державного технічного огляду автомобіля, документи на вантаж, погодження на розміщення на автотранспортному засобі реклами, документ про проходження медичного огляду [220].

Такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню. Уповноваженим органом, який видає ліцензії авто перевізникам, визначено Державний департамент автомобільного транспорту [86].

Автоперевізник повинен виконувати вимоги, що висуваються до нього Ліцензійними умовами, а саме:

  • кваліфікаційні та інші вимоги до водіїв;
  • технічні та інші вимоги до транспортних засобів;
  • організаційні вимоги провадження діяльності у сфері автоперевезень.

Для отримання ліцензії на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом суб’єкти підприємницької діяльності подають до Укравтотрансу заяву за встановленою формою.

До заяви додаються такі документи:

  • копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;
  • відомості про відповідальність матеріально-технічної бази, необхідної для підтримання транспортного засобу у нормальному технічному стані, проходження техоглядів транспортного засобу, забезпечення медоглядів водіїв;
  • засвідчену копію документа про спеціальну освіту працівника підприємства, відповідального за експлуатацію і технічний стан транспортного засобу (якщо їх на підприємстві 10 і більше);
  • повний список транспортних засобів;
  • список водіїв, закріплених за автомобілями, копії їх прав і медичних довідок;
  • копії свідоцтв про реєстрацію власних транспортних засобів і копії тимчасових реєстраційних талонів, оформлених в ДАІ, на орендовані автомобілі;
  • засвідчені копії страхових полісів про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів і полісів про страхування водіїв від нещасних випадків.

Рішення щодо видачі ліцензії Укравтотранс повинен прийняти не пізніше 10 робочих днів від дати отримання заяви.

При видачі ліцензії видаються також ліцензійні картки на кожен транспортний засіб. До ліцензійної картки заносяться реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу. Ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування видається строком на 5 років і коштує 340 грн.

Бланки ліцензій є документами суворої звітності, що виготовляються друкарським способом із серією і номером.

У бухгалтерському обліку на підприємствах транспорту відображається виробничо-фінансова діяльність, наявність і рух засобів, джерел їх утворення, поточні операції з транспортування вантажів, перевезення пасажирів.

Бухгалтерський облік у транспортних підприємствах має ряд особливостей:

  1. Особливістю обліку в транспортних підприємствах є наявність великої питомої ваги в основних засобах рухомого складу – транспорту, навантажувально-розвантажувальних машин, а також необхідність постійного обліку і контролю їх технічного стану, необхідності технічного обслуговування та ремонту.
  2. Обліковують специфічні запаси: паливно-мастильні матеріали, шини, запасні частини та агрегати. В цьому випадку на перший план виходить правильно організований аналітичний облік цих запасів, а також доцільність відкриття субрахунків третього рівня.
  3. Для обліку витрат за господарськими операціями автотранспортних підприємств використовують рахунок 23 «Виробництво». До цього рахунку доцільно відкривати такі субрахунки:

- транспортування вантажів;

- перевезення пасажирів;

- транспортно-експедиційні послуги;

- інші види діяльності.

4. На автотранспортних підприємствах (АТП) відсутнє незавершене виробництво, а всі витрати відносяться на собівартість реалізованих послуг.

5. В АТП в процесі виробничої та фінансової діяльності виконуються наступні види господарських операцій:

  • експлуатаційні перевезення пасажирів і вантажів;
  • гаражне обслуговування і зберігання рухомого складу;
  • технічне обслуговування і ремонт автомобілів;
  • транспортно-експедиційне обслуговування підприємств та населення;
  • попутне завантаження транспорту;
  • перегін нового рухомого складу;
  • утримання та експлуатація транспортних агентств, станцій технічного обслуговування, автовокзалів, депо тощо.

Предметом бухгалтерського обліку на АТП є господарські засоби, які знаходяться в розпорядженні підприємства, їх зміни у вигляді господарських операцій, що здійснюються в процесі виконання перевезень, результати господарської діяльності, узагальнені в грошовому виразі.

Облік технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів

Технічне обслуговування (ТО) та ремонт транспортних засобів регулюється «Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту» затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 р. №102. [147]

Система технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів передбачає:

  • підготовку до продажу;
  • технічне обслуговування в період обкатки;
  • щоденне обслуговування;
  • перше технічне обслуговування (ТО-1);
  • друге технічне обслуговування (ТО-2);
  • сезонне технічне обслуговування;
  • поточний ремонт;
  • капітальний ремонт;
  • технічне обслуговування під час консервації транспортного засобу;
  • технічне обслуговування транспортного засобу на лінії.

Підготовка до продажу здійснюється торговельною організацією з метою введення транспортного засобу в експлуатацію. Вона виконується на спеціальних пунктах чи підприємствах, які реалізують продукцію та здійснюють фірмове обслуговування. У випадку відсутності сервісного обслуговування таку підготовку до експлуатації транспортного засобу здійснює покупець.

Підготовка до продажу повинна включати такі роботи як зняття з консервації, очищення, регулювання, заправлення, змащування, кріплення, а також перевірку комплектності та роботоздатності.

Перелік та обсяг робіт технічного обслуговування в період обкатки транспортного засобу встановлюється виробником і наводиться в сервісній документації.

Щоденне обслуговування проводиться один раз на робочу добу незалежно від кількості робочих змін. Воно передбачає:

  • перевірку технічного стану;
  • виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду;
  • заправлення експлуатаційними рідинами;
  • усунення виявлених несправностей;
  • санітарну обробку транспортного засобу.

Перше технічне обслуговування здійснюється з періодичністю в залежності від типу транспортного засобу:

  • для автомобілів легкових та автобусів – через 5000 км пробігу;
  • для автомобілів вантажних, автобусів на базі вантажних автомобілів повноприводних, причепів і напівпричепів – через 4000 км пробігу.

ТО-1 включає контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні роботи, мастильні і очищувальні роботи.

Друге технічне обслуговування рекомендується здійснювати з періодичністю 20000 км пробігу і 16000 км пробігу в залежності від виду транспортного засобу. Воно включає такі ж самі роботи, як ТО-1.

Сезонне технічне обслуговування здійснюється двічі на рік (весною та восени) і проводиться разом з черговим ТО-2.

На автотранспортних підприємствах в кінці місяця складаються два типи актів:

  • акт про виконане профілактичне обслуговування автомобілів;
  • акт про виконані ремонти автомобілів.

В актах зазначаються вид та обсяг виконаних робіт, марки та номери автомобілів, а також трудові і матеріальні витрати. Оформлені акти, підписані працівниками відповідної ремонтної служби, що виконала роботи, разом з усіма первинними документами (табелями, нарядами, лімітно-забірними картами, вимогами, інвентарними картками) передаються в бухгалтерію.

За цими актами проводиться списання матеріальних цінностей, нарахування заробітної плати персоналу.

Автотранспортні підприємства в бухгалтерському обліку вартість поточних ремонтів відносять на рахунки 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 97 «Інші витрати».

Типова кореспонденція рахунків з обліку технічного обслуговування та ремонту представлено в додатку 23 таблиця 1.

Приклад 1. Підприємство виконало поточний ремонт легкового автомобіля. При цьому використовувались послуги станції технічного обслуговування, вартість яких становить 2400 грн., в т.ч. ПДВ – 400 грн. А також в процесі ремонтних робіт були використані запасні частини, що знаходилися на балансі підприємства за обліковою вартістю в сумі 500 грн. (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Кореспонденція рахунків з обліку поточного ремонту автомобіля

з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Відображено витрати на проведення ремонтних робіт

23/ремонт

207

500

2

Відображено витрати, пов’язані з послугами сторонньої організації:

  • проведено передоплату;
  • відображено суму податкового кредиту з ПДВ;
  • відображено витрати на зазначені послуги на підставі акта про виконані роботи;

- відображено списання податкового кредиту з ПДВ

685

641

23/ремонт

644

311

644

685

685

2400

400

2000

400

3

Списана на витрати загальна сума ремонту

92

23/ремонт

2500

В бухгалтерському обліку витрати, пов’язані із закінченим капітальним ремонтом, відносяться на збільшення балансової вартості цих основних засобів.

Ремонт автотранспортних засобів може виконуватись або підрядним способом, або господарським, тобто власними силами.

Первинними документами при проведенні ремонту підрядним способом є договір (підряду), акти приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2В), довідка про вартість виконаних робіт і витрат (форма №КБ-3). При поверненні з капітального ремонту оформляється акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів, на підставі якого виконуються відповідні записи про первинний капітальний ремонт в інвентарних картках, а також в технічному паспорті.

Приклад 2. Підприємство своїми силами (господарським способом) виконало капітальний ремонт вантажного автомобіля. Для ремонту використало:

  • запасні частини на суму 5000 грн. (без ПДВ);
  • ПММ на суму 600 грн. (без ПДВ);
  • інші матеріали на суму 3500 грн. (без ПДВ).

Нараховано заробітну плату робітникам підприємства, які виконували капітальний ремонт, та проведені відрахування на соціальні заходи в сумі 1000 грн.

Нараховано знос (амортизацію) технологічного обладнання, використаного для проведення ремонту автомобіля, у сумі 400 грн. (табл.. 2.14).

Таблиця 2.14

Кореспонденція рахунків з обліку капітального ремонту автомобіля

з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Списано вартість запчастин

15

207

5000

2

Списано вартість ПММ

15

203

600

3

Списано вартість інших матеріалів

15

201

3500

4

Нараховано заробітну плату робітникам, що виконували ремонт, та проведено відрахування на соціальні заходи

15

661, 65

1000

5

Нараховано (знос) амортизацію по технологічному обладнанню

15

131

400

6

Віднесено вартість ремонту на збільшення балансової вартості об’єкта ОЗ

105

15

10500

Розрахунки за автопослуги та їх документальне оформлення

Договірні відносини між перевізниками і замовниками регламентуються “Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом”., затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. (зі змінами) [189].

Договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють перевезення на комерційній основі (перевізниками) з одного боку і вантажовідправниками або вантажоотримувачами (замовниками) з іншого.

Договір повинен мати певні реквізити:

  • обсяги перевезень;
  • умови перевезень (режим роботи з видачі і приймання вантажів, забезпечення збереження вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо);
  • вартість перевезень і порядок розрахунків;
  • порядок визначення раціональних маршрутів;
  • обов’язки і відповідальність сторін;
  • термін дії договору;
  • інші умови (схеми розміщення і кріплення вантажів, способи пломбування, види тари та інші).

При довгостроковому договорі замовник час від часу подає перевізнику конкретні заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом за встановленою формою.

Для первинного обліку перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми єдиної транспортної документації:

  • подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні – типова форма №1 (міжнародна);
  • подорожній лист вантажного автомобіля – типова форма №2 (діє в межах України);
  • товарно-транспортна накладна – типова форма №1-ТН;
  • талон замовника – типова форма №1-ТЗ (при роботі автомобіля з погодинною формою оплати транспортних послуг) [158].

Перевізники, які експлуатують автомобілі, зобов’язані при випуску автомобіля на лінію видавати водієві оформлений подорожній лист відповідної типової форми під розписку.

Типова форма №1 (міжнародна) видається і діє на строк відрядження автомобіля та водія для виконання перевезення вантажу в міжнародному сполученні.

Типові форми №2, №3 видаються тільки на один робочий день (зміну) за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній робочий день. На більший строк подорожній лист видається у випадках, коли водій виконує перевезення вантажу у міжміському сполученні понад одну добу згідно наказом перевізника. Експлуатацію автомобіля без подорожнього листа заборонено.

Товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН – це єдиний первинний документ, який є підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку. Накладна виписується в 4-х примірниках. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання ТМЦ. Другий примірник водій здає вантажоодержувачу. Він є підставою для оприбуткування ТМЦ. Третій і четвертий примірники, завірені підписом і печаткою вантажоодержувача, водій передає замовнику автотранспорту для оплати за виконане перевезення. Четвертий додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водієві.

Перевезення вантажним автомобілем власних речей громадян на їх замовлення здійснюється за подорожнім листом з доданими квитанціями до прибуткового касового ордера про оплату послуг.

З 1 жовтня 1997 року бланки подорожніх листів і товарно-транспортних накладних є документами суворої звітності.

На підприємствах ведеться Журнал реєстрації бланків суворої звітності єдиної первинної транспортної документації. Журнал пронумеровується, прошнуровується, скріплюється печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Списання використаних бланків проводиться за актами не рідше одного разу на квартал із зазначенням їх номерів і кількості.

Облік паливно-мастильних матеріалів (ПММ)

До паливно-мастильних матеріалів належать: паливо (бензин, гас, дизельне паливо, газ), масла (моторні, трансмісійні, спеціальні), консистентні мастила і спеціальні рідини (гальмівні, амортизаційні).

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску й обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України всіх форм власності регламентується однойменною інструкцією, затвердженою спільним наказом Держнафтопрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. №81/38/101/235/122. [69]

Автомобільний транспорт можна заправляти через стаціонарні пункти заправлення машин на виробничих дільницях свого підприємства, або через сторонні автозаправні станції (АЗС).

Для відображення операцій, пов’язаних з придбанням і використанням ПММ у бухгалтерському обліку використовується активний інвентарний субрахунок 203 «Паливо». На цьому субрахунку обліковуються: бензин, нафта, дизельне паливо, мастильні матеріали, тверде паливо, газ.

Нафтопродукти необхідно обліковувати за місцями їх зберігання: на складах і в баках транспортних засобів. Тому в облікових регістрах транспортних засобів наявність і рух палива відображають на рахунках аналітичного обліку, що відкриваються підприємствами в міру необхідності:

2031 «Нафтопродукти» в т.ч. 20311 - на складах, 20312 – в талонах, 20313- паливо в баках транспортних засобів;

2032 «Тверде паливо»;

2033 «Інші види палива» (газоподібне);

2034 «Мастильні матеріали».

Аналітичні рахунки застосовуються для обліку нафтопродуктів або твердого палива на складах, пунктах заправки та в інших місцях зберігання.

Аналітичний облік ведеться у кількісному і вартісному вираженні за кожним видом і маркою нафтопродуктів, за назвою і сортом твердого палива.

Субрахунок 20313 використовується в АТП для обліку палива в баках автомашин. По дебету обліковуються бензин і дизельне паливо, отримані водіями під звіт на заправних пунктах, або придбані на заправних станціях сторонніх підприємств.

З кредиту субрахунку 20313 списується вартість фактично витраченого палива на експлуатацію автомашин. Сальдо аналітичного рахунку 20313 на кінець місяця має відповідати наявності палива в баках автомобілів на ту ж дату. Тому на кожне перше число місяця на підприємстві проводиться інвентаризація залишків палива в баках з оформленням акта.

Підставою для оприбуткування ПММ на склад підприємства є видаткова накладна постачальника, товарно-транспортна накладна, документи, що підтверджують якість і безпечність товару. При надходженні нафтопродуктів МВО зобов’язані перевірити відповідність нафтопродуктів, що надійшли, кількості, сортам, маркам, зазначеним у накладній. Також у супровідних документах мають бути зазначені: точне найменування нафтопродуктів, густина, температура, загальна маса. Крім того, до документів додається сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката, видані в установленому порядку.

Нафтопродукти оприбутковуються за типовою міжвідомчою формою М-7 «Акт про приймання матеріалів». Облік у місцях зберігання ведуть МВО в картках складського обліку (ф. М-17) або в книгах.

Рідке паливо надходить на підприємства за кількістю в одиницях маси – кг, а видається водіям під звіт в об‘ємних одиницях – літрах. Тому при оприбуткуванні бензину і дизпалива на підставі даних про їх питому вагу, зазначену у супровідних документах, визначають кількість отриманого палива в літрах.

Видача палива водіям (заправка рухомого складу) здійснюється з автозаправного пункту підприємства. При цьому кількість виданих нафтопродуктів записують до спеціальної відомості, в якій за отримане паливо розписується водій, а в подорожньому листі – МВО, яка відпустила нафтопродукти. В бухгалтерському обліку видача палива відображається проводкою Дт 20313 – Кт 20311.

Якщо водії придбавають паливо за готівковий розрахунок на АЗС сторонніх підприємств, підставою для оприбуткування ПММ є: чек ЕККА заправної станції, що підтверджує оплату і кількість отриманого палива, затверджений авансовий звіт водія, і якщо вартість придбаного палива понад 20 грн. − податкова накладна.

Бухгалтерський облік сум, використаних водіями на придбання палива і відображених в авансовому звіті, ведеться по кредиту рахунку 372 в кореспонденції з субрахунком 2031.

Списання палива проводиться на підставі даних подорожнього листа. Після звірки записів у подорожньому листі з відомостями обліку видачі або повернення палива (талонів) працівник служби головного механіка заповнює картку обліку витрати палива, яку заводять на кожний транспортний засіб, машину, механізм. У картці фіксуються фактичні і нормативні витрати палива і виводиться відхилення.

Фактична витрата визначається таким чином: до залишку палива в баку при виїзді додається кількість заправленого палива і вираховується залишок у баку при поверненні автомобіля.

Нормативна витрата ПММ регламентована Нормами витрати пального і мастильних матеріалів для автомобільного транспорту, затверджена наказом Мінтранспорту України від 10.02.98 р.

На підставі первинних документів, за якими на підприємстві проводилися приймання і відпуск нафтопродуктів, МВО складає звіт про рух нафтопродуктів, який разом з первинними документами подається до бухгалтерії і служить підставою для відображення в обліку руху нафтопродуктів.

У бухгалтерському обліку витрачене у процесі господарської діяльності паливо списується з кредиту 203 у дебет відповідних рахунків.

Приклад. Підприємство у звітному періоді придбало бензин, вартість якого склала 1200 грн. у т.ч. ПДВ – 200 грн. Впродовж звітного періоду бензин було використано:

  • для заправлення вантажних автомобілів, які здійснювали доставлення товарів покупцям – на суму 600 грн.;
  • для заправлення легкових автомобілів, використаних для адміністративних потреб – на суму 150 грн. (табл. 2.15).

Таблиця 2.15

Кореспонденція рахунків з обліку надходження та витрачання ПММ

з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

1

Оприбутковано бензин від постачальника

203

631

1000

2

Віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту

641

631

200

3

Оплачено постачальнику вартість бензину

631

311

1200

4

Відображено у складі витрат вартість палива, витраченого для заправлення вантажного автомобіля

93

203

600

5

Відображено вартість палива, витрачено для заправлення легкового автомобіля

92

203

150

6

Проведено коригування суми податкового кредиту щодо ПДВ, що припадає на вартість бензину, відпущеного для заправлення легкових автомобілів

641

644

30

7

Відображено у складі витрат суму невідшкодованого ПДВ

92

644

30

8

Списано витрати, пов’язані із:

  • заправленням вантажного автомобіля;

- заправленням легкового автомобіля.

791

791

93

92

600

180

Фактичне списання ПММ здійснюється згідно з наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. №43 «Про затвердження норм витрат паливно-мастильних матеріалів на автомобільному транспорті на підставі подорожні листів» [121].

При цьому слід враховувати, що списанню підлягають не фактично витрачені ПММ (залишок пального в баку + кількість заправленого пального – залишок пального в баку після повернення автомобіля), а нормативне, розраховане витрачанням ПММ.

Нормування витрат палива – це встановлення допустимої межі його використання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні форми, встановлені залежно від моделей автомобілів, та система нормативів і коригувальних коефіцієнтів, які враховують виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.

Технологічними нормами є лінійні норми (допустима межа витрат палива), вони включають витрати палива для здійснення транспортування вантажів, перевезення пасажирів. Витрати на гаражні й інші господарські потреби, не пов’язані безпосередньо з технологічними процесами, не включаються до лінійних норм і встановлюються окремо.

Перевищення фактичної кількості витрачених ПММ над нормативними показниками розглядається як перевитрата палива і його вартість стягується з водія відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджено Постановою Кабміну України від 22.01.96 р. №116.

Списання ПММ здійснюється відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» за одним із методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої вартості, ФІФО, який має бути зафіксований в наказі про облікову політику підприємства.

Для правильного відображення витрат особливе місце займає податковий облік. Якщо легковий автомобіль використовується підприємством не для надання транспортних послуг з перевезення вантажів та пасажирів, то витрати ПММ не будуть включатися до складу валових витрат звітного періоду.

Типова кореспонденція рахунків з обліку ПММ представлено в додатку 23 таблиця 2.

Облік запасних частин

Запасні частини - це окремі вузли, агрегати і деталі транспортних засобів, призначені для заміни частин основних засобів, які зносилися. Облік запасних частин ведеться на субрахунку 207 «Запасні частини» до рахунку 20 «Виробничі запаси».

Кожне автотранспортне підприємство відкриває до 207 субрахунку необхідні аналітичні рахунки.

Наприклад:

2071 – запасні частини, готові деталі, вузли, агрегати, що використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменти;

20711 – придбані;

20712 – виготовлені;

2072 – автомобільні шини

20721 – в запасі;

20722 – в обороті

2073 – обмінний фонд

20731 – придатні

207311 – нові

207312 – відновлені

20732 – що підлягають відновленню

20733 – в ремонті

Субрахунок 207 призначений для обліку придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку здійснюється облік обмінного фонду устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств.

Запасні частини, придатні до використання обліковуються в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, відремонтовані − в розмірі 50 % вартості, а ті запчастини, які потребують ремонту − за ціною їх можливої реалізації, але не більше 10 % їх первісної вартості.

Усі запасні частини, що надійшли від постачальника, оприбутковуються на склад за накладними. При передачі в ремонтні підрозділи їх вартість списується на витрати по ремонту.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами, для запасних частин обмінного фонду − за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті.

Запасні частини до автомобілів теж підлягають ремонту. Витрати на їх ремонт відносяться на збільшення їх вартості, а після встановлення їх на автомобіль, що ремонтується – до складу витрат на ремонт. Запасні частини, які не придатні для подальшої експлуатації та не підлягають ремонту, оприбутковуються на субрахунок 209 «Інші матеріали» за ціною їх можливого використання, як правило за ціною брухту.

Ремонтні служби автотранспортних підприємств ведуть контроль за списанням запасних частин на підставі документації відповідно до положень про планово-попереджувальні ремонти.

Підставою для видачі запасних частин зі складу автопідприємства є:

- лімітно-забірна картка (ф. М-8, М-9), яка застосовується на тих підприємствах, де встановлюється ліміт відпуску запасних частин зі складу. Вона виписується в двох примірниках;

- вимога (ф. М-10, М-11) на відпуск запасних частин. Теж виписується в двох примірниках: один примірник видається матеріально-відповідальній особі ремонтної служби, другий залишається комірнику для передачі до бухгалтерії.

Для списання запасних частин з підзвіту матеріально-відповідальної особи складається акт про виконання робіт за формою ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів». В акті вказується обсяг виконаних робіт, марка і номер автомобіля, вартість робіт. Акт, підписаний працівниками ремонтної служби, здається до бухгалтерії. Він затверджується підписами головного бухгалтера і керівника підприємства

Особливої уваги потребують витрати, пов’язані з експлуатацією шин та акумуляторів. Операції щодо заміни шин і акумуляторів не належать до удосконалення транспортних засобів, але й не включаються до складу робіт з технічного обслуговування.

При придбанні автомобіля з шинами і акумулятором їх вартість включається до первісної вартості автомобіля. Шини і акумулятори, придбані для заміни в процесі експлуатації, враховуються як виробничі запаси підприємства на субрахунку 207 «Запасні частини».

Згідно «Норм експлуатаційного пробігу автомобільних шин» затверджених наказом Міністерства транспорту України від 08.12.97 р. №420 основним критерієм визначення норм списання шин є кілометраж їх пробігу [122]. Тому облік шин на підприємстві доцільно вести з використанням картки обліку автомобільної шини. Картка повинна містити таку інформацію:

  • найменування підприємства – виробника шини;
  • технічні характеристики шини;
  • марку і модель автомобіля, на якому шина використовується;
  • дату монтажу і демонтажу шини;
  • пробіг шини в тис. км (з точністю до 0,1 тис. км) з початку експлуатації;
  • технічний стан шини під час установки;
  • причини зняття шини з експлуатації.

Картка обліку шини оформляється на кожну шину, що надійшла.

Після нормативного пробігу шина може бути списана.

Згідно Правил нагляду та підтримання в робочому стані стартерних свинцево-кислотних акумуляторних батарей від 8.12.97 р. №417 основним критерієм їх списання є гарантійний термін експлуатації. Підприємство повинно організувати аналітичний облік так, щоб забезпечити отримання інформації про дату введення в експлуатацію кожного акумулятора.

Заміна акумулятора проводиться на підставі акта, складеного в довільній формі, що підтверджує непридатність акумуляторної батареї, яка замінюється.

Облік доходів, витрат та порядок формування фінансових результатів АТП

Облік витрат на перевезення автомобільним транспортом ведеться як в цілому по підприємству, так і за окремими видами перевезень.

Основними завданнями обліку витрат на АТП є:

  • своєчасність, повне і правильне визначення витрат на перевезення за статтями та елементами витрат;
  • розрахунок собівартості виконаних робіт та послуг за їх окремими видами та в цілому на підприємстві;
  • виявлення внутрішніх результатів, зниження собівартості перевезення;
  • точне відображення всіх невиробничих витрат і витрат з метою їх ліквідації в подальшому;
  • своєчасність, повне і правильне визначення витрат на перевезення за статтями витрат і елементами витрат, при порівнянні їх з плановими в перерахунку на фактичний обсяг перевезень, розрахунок собівартості виконаних робіт і послуг за їх окремими видами та в цілому на підприємстві;
  • виявлення внутрішніх резервів зниження собівартості перевезень;
  • точне відображення всіх невиробничих витрат і втрат з метою їх ліквідації в подальшому.

Собівартість продукції, що виробляється підприємством, визначається шляхом калькулювання, тобто розподілу витрат між об’єктами калькуляції і визначення розміру цих витрат на одиницю продукції.

При калькулюванні собівартості перевезень і послуг, використовують Методичні рекомендації щодо формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті з урахуванням технологічних та організаційних особливостей кожного підприємства [101].

На АТП застосовують наступні методи калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг):

  • нормативний («стандарт-костинг»);
  • простий;
  • позамовний.

Автомобільні підприємства, що регулярно здійснюють перевезення вантажів за певними маршрутами, використовують нормативний метод калькулювання.

Простий метод витрат застосовують тоді, коли послуги з перевезень носять разовий характер або виконуються в невеликих обсягах.

Позамовний метод застосовується в тому випадку, якщо маршрути перевезень і тоннаж вантажу, що перевозиться, при наданні послуг кожного разу значно відрізняються. На сьогодні на ринку послуг він застосовується частіше за інші.

За калькуляційну одиницю собівартості приймаються:

  • для вантажних автомобілів, для яких встановлено тариф за 1 т перевезеного вантажу – 10 т/км;
  • для вантажних автомобілів, для яких встановлено погодинний тариф – 10 авт/год;
  • для автобусного парку – 10 пас/км;
  • для вантажних і легкових автомобілів - таксі – 10 платних км.

Незалежно від прийнятого на підприємстві методу калькулювання до виробничої собівартості перевезень включаються:

  • прямі матеріальні витрати;
  • прямі витрати на оплату праці;
  • інші прямі витрати;
  • розподілені загальновиробничі витрати.

При калькулюванні виробничої собівартості перевезень необхідно керуватися Методичними рекомендаціями №65, Нормами №43 (витрата ПММ), Нормами №420 (експлуатаційний пробіг автомобільних шин), П(С)БО 7 «Основні засоби» і П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» (при визначенні суми амортизаційних відрахувань), а також іншими нормативними актами.

Порядок списання витрат на перевезення вантажу автомобільним транспортом залежить від того, в якому виробничому циклі використовується автомобіль.

Якщо перевезення вантажу є видом господарської діяльності підприємства, затрати з надання цих послуг є витратами операційної діяльності. Вони складаються з виробничої собівартості перевезень (рахунок 23), адміністративних витрат (рахунок 92), витрат на збут (рахунок 93) та інших операційних витрат (рахунок 94).

В свою чергу виробнича собівартість послуги складається з прямих затрат на її надання і розподілених загальновиробничих витрат (рахунок 91).

Для відображення собівартості реалізованих послуг використовується субрахунок 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» рахунка 90 «Собівартість реалізації». На цьому ж субрахунку обліковуються витрати на виконання вантажно-розвантажувальних робіт та експедирування вантажу. На собівартість реалізованих послуг списуються і нерозподілені загальновиробничі витрати. Їх метод, згідно П(С)БО 16 «Витрати» підприємства встановлюють самостійно на початок року наказом про облікову політику підприємства. На автотранспортних підприємствах найчастіше базою розподілу загальновиробничих витрат вибирають прямі затрати на перевезення. Склад загальновиробничих витрат на АТП визначений п.35 Методичних рекомендацій №65 [101].

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати операційної діяльності не відносяться на собівартість реалізованих послуг, а відразу списуються на фінансовий результат.

Порядок формування вартості послуг можна подати у вигляді формули:

В = Вс + Нзв + А + Взб. + Р + ПДВ

(2.1)

де В - вартість послуги;

Вс – виробнича собівартість;

Нзв – нерозподілені загальновиробничі витрати;

А – адміністративні витрати;

Взб. – витрати на збут;

Р – рентабельність;

ПДВ – податок на додану вартість.

Для обліку доходів автотранспортні підприємства використовують субрахунок 703 «Доходи від реалізації робіт і послуг» рахунка 70 «Доходи від реалізації» і рахунок 71 «Інші операційні доходи».

На субрахунку 703 відображаються суми:

  • нараховані за тарифами за виконані перевезення;
  • нараховані за порожній пробіг автомобіля до пункту першого навантаження або від пункту останнього розвантаження;
  • нараховані за додатковий простій автомобіля, пов'язаний із зважуванням і переважуванням вантажів;
  • нараховані за виконання транспортно-експедиційних і вантажно-розвантажувальних робіт;
  • стягнуті з клієнтів за пробіг автомобілів, викликаний нездійсненим прийманням або здачею вантажу (відшкодування понесених перевізником витрат).

На субрахунку 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки» обліковуються суми штрафів, пені, неустойки, отримані в результаті:

  • відмови від оформлення або неправильного оформлення товарно-транспортної документації;
  • невиконання встановленого договором обсягу перевезень;
  • неподання вантажу до перевезення;
  • подорожнього пробігу автомобіля, викликаного нездійсненим перевезенням, унаслідок подання до перевезення вантажу, не передбаченого замовленням або призначеного в інший пункт.

Приклад. Обсяг перевезень, виконаних автотранспортним підприємством становив 195000 грн., в т.ч. ПДВ -32500 грн.

Сума штрафів, пені і неустойки за цей період – 780 грн.

Собівартість наданих послуг – 154712 грн. Ця сума складається з виробничої собівартості послуг, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості включені:

  • вартість бензину і мастильних матеріалів – 34053 грн;
  • заробітна плата водіїв, експедиторів і вантажників – 33372 грн.;
  • внески і збір на державне соціальне страхування, нараховані на таку заробітну плату – 12014 грн.;
  • витрати на відрядження цієї категорії працівників – 10125 грн.;
  • орендна плата за автомобіль, що використовується для надання послуг – 1200 грн.;
  • амортизація рухомого складу, що використовується для надання послуг – 21795 грн.;
  • витрати на поточний ремонт рухомого складу -4552,5 грн.;
  • постійні розподілені загальновиробничі витрати – 11441,5 грн.;

Нерозподілені постійні загальновирообничі витрати склали 3814 грн. Адміністративні витрати за звітний період − 15019 грн. Сума витрат, пов’язаних зі збутом послуг – 5465 грн. інші витрати операційної діяльності – 1861 грн. (табл. 2.16).

Таблиця 2.16

Кореспонденція рахунків з обліку транспортних перевезень

з/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дт

Кт

Відображення у перевізника операцій, пов’язаних з наданням послуг

з перевезення вантажу

1

Отримана на поточний рахунок автопідприємства плата за надані послуги

311

681

195000

2

Відображена сума податкових зобов’язань з ПДВ

643

641

32500

3

Отримані на поточний рахунок суми штрафів, пені, неустойки

311

681

780

4

Списані раніше нараховані зобов’язання з ПДВ

703

643

32500

5

Відображені доходи від надання послуг АТП

681

703

195000

6

Відображений дохід у сумі штрафів, пені, неустойки, визнаних замовником

681

715

780

7

Списані на фінансовий результат доходи від реалізації послуг

703

791

162500

8

Списані на фінансовий результат доходи у вигляді штрафів, пені, неустойки

715

791

780

9

Відображена вартість бензину, витраченого при перевезенні вантажів

23

203

34053

10

Віднесена на витрати заробітна плата водіїв, експедиторів і вантажників

23

661

33372

11

Віднесені на витрати внески на соціальне страхування, нараховані на заробітну плату водіїв, експедиторів і вантажників

23

65

12014

12

Віднесені на виробничу собівартість витрати на відрядження водіїв, експедиторів і вантажників

23

372

10125

13

Нарахована амортизація рухомого складу, що використовується для надання послуг

23

131

21795

14

Відображені витрати на поточний ремонт рухомого складу

23

20, 631 та ін.

4552,5

15

Списані на виробництво розподілені загальновиробничі витрати

23

91

11441,5

16

Відображені інші витрати операційної діяльності

94

20, 631 та ін.

1861

17

Списана на виробничі витрати орендна плата за автомобіль, що використовується для надання послуг (сума без ПДВ)

23

685

1200

18

Списані на собівартість реалізованих послуг нерозподілені постійні загальновиробничі витрати

903

91

3814

19

Списані на фінансовий результат нерозподілені постійні загальновиробничі витрати

791

903

3814

20

Відображена собівартість реалізованих послуг

903

23

128553

21

Віднесені на фінансовий результат:

  • витрати з надання послуг;
  • адміністративні витрати;
  • витрати на збут;

- інші витрати операційної діяльності

791

791

791

791

903

92

93

94

128553

15019

5465

1861

Аналітичний облік за субрахунком 703 ведеться за видами перевезень, експедиційних і навантажувально-розвантажувальних робіт, а також за виробничими підрозділами АТП.

При перевезенні пасажирів в автобусах і легкових автомобілях-таксі доходи відображаються за вирахуванням страхового внеску, який стягується з пасажирів міжобласних ліній. В бухгалтерському обліку суми страхового збору не є доходом перевізника. Вони акумулюються до перерахування страховикові на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Прибуток автотранспортного підприємства визначається як різниця між доходами, отриманими за перевезення та інші види виконаних робіт, і фактичними витратами.

Питання для контролю

  1. Основні особливості діяльності автотранспортних підприємств та їхній вплив на організацію обліку.
  2. Як в АТП ведеться облік замовлень на перевезення вантажів?
  3. Методи калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в АТП.
  4. Які документи суворої звітності використовуються на автотранспортних підприємствах і як вони відображаються в бухгалтерському обліку?
  5. Як відображаються на рахунках бухгалтерського обліку витрати і доходи автотранспортного підприємства?
  6. Які основні групи витрат підприємства автотранспорту?
  7. Документальне оформлення обліку паливно-мастильних матеріалів.
  8. На яких рахунках, субрахунках та аналітичних рахунках здійснюється облік нафтопродуктів?
  9. На які види, залежно від періодичності, поділяються ремонт та технічне обслуговування автомобілів?
  10. Які вимоги висуваються до автоперевізника Ліцензійними умовами?
  11. Перелік документів, що додаються до заяви на отримання ліцензії.
  12. Первинні документи при проведенні ремонту автотранспортних засобів підрядним способом.
  13. Документальне оформлення розрахунків за автопослуги.
  14. Як визначаються норми витрат паливно-мастильних матеріалів?
  15. На яких рахунках, субрахунках та аналітичних рахунках здійснюється облік запасних частин?