Економіко-правове регулювання діяльності банківських установ

Банківська система – одна із стратегічно важливих галузей народного господарства, яка забезпечує як регулювання кредитно-грошового обігу, так і рух, перерозподіл та ефективне використання фінансових ресурсів. У вузькому розумінні банківська системи – це сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. У більш ширшому контексті під банківською системою розуміють сукупність банків, банківської інфраструктури, банківського законодавства та банківського ринку [127, с.49].

У світі існують однорівневі та дворівневі банківські системи. Однорівнева система передбачає горизонтальні зв’язки між банками, які знаходяться на одній ієрархічній лінії, здійснення уніфікованих операцій, та виконання аналогічних функцій у кредитно-розрахунковому обслуговуванні клієнтів. Дворівнева система характерна для країн ринкової економіки і складається з двох рівнів. Верхній рівень представлений центральним банком, нижній рівень – комерційними банками.

В Україні, як і в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система, яка сформувалася в 1991 р. з прийняттям Закону «Про банки і банківську діяльність». Дворівневість банківської системи виявляється в тому, що, з одного боку, банки самостійні щодо НБУ і юридично йому не підпорядковані, тобто НБУ не є вищою інстанцією для банківських установ. З іншого – банки є піднаглядовими НБУ, їх створення та діяльність безпосередньо залежать від нього. Дворівневий характер банківської системи підкреслює також рівноправність між банками одного рівня (тобто між усіма банками, за винятком центрального) [127, с.47].

Для НБУ, що виконує функції центрального банку в нашій країні, характерний високий рівень незалежності від інших структур. НБУ підзвітний тільки Верховній раді України і має право законодавчої ініціативи. Функції і права НБУ регламентовані Законом України «Про Національний банк України». Основним завданням НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Він є центром з організації банківської справи в країні, навколо якого групуються банки і інші кредитні установи.

Банки – це установи, які акумулюють вільні ресурси клієнтів та інші грошові кошти, розприділяють їх відповідно до потреб між суб’єктами ринкових відносин, а також надають інші послуги.

Комерційний банк – це банк, що функціонує на другому рівні банківської системи, і який обслуговує, насамперед, підприємства та організації різних галузей народного господарства, а також фізичних осіб.

Головною метою діяльності банківських установ є залучення і ефективне використання мобілізованих грошових ресурсів для кредитування суб’єктів господарської діяльності і населення, розрахунково-касове обслуговування, виконання валютних та інших операцій.

Основна функція банків – посередництво при перерозподілі вільних грошових ресурсів, тобто залучення коштів від тих, хто ними тимчасово не користується, і передача тим, хто їх потребує [78, с.47].

Свої функції комерційні банки реалізують через виконання певного набору операцій:

    • депозитні операції;
    • надання кредитів;
    • розрахунково-платіжні операції;
    • валютні операції;
    • інвестиційні операції;
    • трастові послуги;
    • послуги із збереження цінностей;
    • консультаційні і інформаційні послуги;
    • гарантійні та посередницькі послуги;
    • факторингові, лізингові операції.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні (виконують широке коло операцій; обслуговують багато галузей економіки) або як спеціалізовані (виконують окремі операції: іпотечні, інвестиційні банки тощо; обслуговують окремі галузі економіки: ощадні, сільськогосподарські, інноваційні банки).

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність» та нормативно-правових актів НБУ.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів передбачених ст. 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до ст. 48 Закону «Про банки і банківську діяльність» банкам заборонена діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних та інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Банківська діяльність завжди пов’язана із сукупністю банківських ризиків: ризик ліквідності, кредитний ризик, валютний ризик, ризик облікової ставки, ризик операцій із цінними паперами. Оскільки банківська діяльність здійснюється, у першу чергу, за рахунок залучених коштів, НБУ здійснює державне регулювання у сфері банківської діяльності, встановлює жорсткі економічні нормативи, у тому числі й нормативи ризиків.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку як обов’язкову умову надання банківських послуг.

Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов’язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

1) відомості, які підлягають обов’язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;

2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

3) перелік послуг, що надаються банком;

4) ціну банківських послуг;

5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Особливості організації бухгалтерського обліку у банках

Регулювання системи бухгалтерського обліку в банківських установах України здійснюється на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, інших нормативних актів НБУ, внутрішньобанківських інструкцій, наказів щодо ведення бухгалтерського обліку в установі банку.

Стаття 68 Закону «Про банки і банківську діяльність» регламентує загальні засади ведення бухгалтерського обліку і звітності в банках. Відповідно до неї бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов’язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Необхідно зауважити, що дія деяких П(С)БО не поширюється на банківські установи, про що зазначається у самих стандартах (наприклад, 1, 2. 3, 4, 5, 15, 16, 30 та ін.). Щодо МСБО, то їх застосовують у разі, якщо певні аспекти фінансового обліку не врегульовані П(С)БО (наприклад, при складанні фінансової звітності банки керуються МСБО №30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ», оскільки відсутнє аналогічне національне положення).

Важливим моментом в організації бухгалтерського обліку в банку є формування його облікової політики, яка знаходить відображення в затвердженому наказом керівника Положенні про облікову політику банку. Характерними елементами облікової політики банківських установ є:

  • правила ведення й організації фінансового обліку;
  • порядок оцінки певних об’єктів обліку;
  • перелік розроблених та затверджених додаткових регістрів аналітичного обліку та форм первинних документів з обліку банківських операцій;
  • характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;
  • перелік працівників банку, що мають право підписувати відповідні документи;
  • правила документообігу і порядок оброблення облікової інформації;
  • порядок розрахунків між філіями та іншими структурними підрозділами банку;
  • перелік операцій, що потребують додаткового контролю;
  • процедури вивірки і контролю;
  • процедури, що використовуються банком для складання та подання фінансової звітності;
  • порядок формування резервів на покриття втрат від неповернення кредитів;
  • порядок нарахування процентних доходів та витрат;
  • правила списання з балансу безнадійних кредитів тощо.

В банківських установах бухгалтерський облік організовується на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України №388 (зі змінами і доповненнями), який розроблений з урахуванням особливостей організації фінансово-економічних і розрахункових відносин у практиці банківської діяльності.

Зазначений План рахунків є обов’язковим для використання комерційними банками (для установ НБУ розроблений окремий План рахунків, який майже не відрізняється за структурою, проте має певні особливості). Структура Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України представлена в додатку 39.

Розглядаючи особливості Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків, слід зазначити, що рахунки перших п’яти класів згруповані за видами операцій банків (казначейські та міжбанківські операції, операції з клієнтами, операції з цінними паперами тощо). На рахунках першого класу обліковуються міжбанківські розрахунки, а на рахунках другого класу відображаються операції з усіма іншими клієнтами (в межах класу рахунки поділяються за видами контрагентів). Активи в Плані рахунків розміщено за ступенем ліквідності (від більш ліквідних, до менш ліквідних), а пасиви – у міру збільшення періоду погашення зобов’язань.

Нумерація рахунків здійснюється із застосуванням десятинної системи кодування. При цьому кожна цифра номера рахунка означає його рівень:

перша цифра

номер класу

перша і друга цифри

розділ у класі

рахунки ІІ порядку

перша, друга і третя цифри

групу у розділі

рахунки ІІІ порядку

перша, друга, третя і четверта цифри

номер у групі

рахунки ІV порядку

На рисунку 2.6. представлено порядок формування номера синтетичного рахунку в залежності від ступеня деталізації інформації, що на ньому відображається. Так, всі операції за розрахунками з клієнтами (крім банків) відображаються у другому класі рахунків. До них належать операції з коштами клієнтів банку (рахунок 26). Вони в свою чергу, включають кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності (рахунок 260). Серед коштів, що обліковуються на рахунку 260 мають місце кошти на поточних рахунках (рахунок 2600).

Організація обліку в банківських установах

Рис. 2.6. Порядок формування номера синтетичного рахунку

Перші чотири класи рахунків призначені для обліку активів та зобов’язань. Рахунки п’ятого класу призначені для обліку капіталу банку. На рахунках шостого класу здійснюють облік доходів. Для обліку витрат призначені рахунки сьомого класу. Рахунки восьмого класу застосовуються для цілей управлінського обліку. Характерно, що кожний клас рахунків містить як активні, так і пасивні рахунки.

На рахунки дев’ятого класу відображаються операції, що не змінюють фінансово стану банку. При цьому позабалансові рахунки банківських установ можуть бути як активними так і пасивними, що визначається таким чином:

  • позабалансовий рахунок є активним, якщо з переведенням об’єкта обліку на баланс балансовий рахунок дебетується. Наприклад, рахунок 9020 «Гарантії, що надані клієнтам» – активний, бо в разі, якщо клієнт виявиться неплатоспроможним, банк буде змушений здійснити платіж за наданою гарантією; при цьому дебетує балансовий рахунок «Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями»;
  • позабалансовий рахунок є пасивним, якщо з переведенням об’єкта обліку на баланс балансовий рахунок кредитується. Наприклад, рахунок 9110 «Зобов’язання з кредитування, які отримані від банків» – пасивний, оскільки в разі, якщо банк скористається кредитною лінією (отримане зобов’язання буде реалізоване), кредитує відповідний балансовий рахунок першого класу 16 розділу «Кошти інших банків».

Особливістю рахунків 9-го класу є те, що облік на них, як і на інших рахунках, ведеться методом подвійного запису. Проте вони можуть кореспондувати тільки між собою.

План рахунків комерційних банків побудовано у відповідності зі структурою фінансових звітів. Так, рахунки першого-п’ятого класів відповідають статтям Балансового звіту банку. Рахунки шостого та сьомого класів служать підставою для складання Звіту про фінансові результати діяльності банку.

Рахунки, затверджені Планом рахунків призначені для синтетичного обліку. Для більш детальної інформації банк самостійно розробляє систему аналітичних рахунків, які повинні містити обов’язкові параметри, визначені Методичними вказівками щодо ведення параметрів аналітичного обліку (додаток 40).

Номер аналітичного рахунка може включати від 5 до 14 цифр. Перші чотири цифри відповідають номеру балансового рахунка Плану рахунків. П’ята цифра – ключовий розряд. Перша-п’ята цифри є строго визначеними, а всі інші (від 0 до 9 цифр) банк формує самостійно відповідно до власних потреб та визначених параметрів аналітичного обліку. У номері аналітичного рахунку зазначена лише частина параметрів з усього набору, інші параметри зберігаються поза номером рахунку і використовуються при необхідності (рис. 2.7.).

Організація обліку в банківських установах

Рис. 2.7. Порядок формування номера аналітичного рахунку

Облікова інформація, що міститься в первинних документах відображається в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які банки самостійно розробляють і затверджують. Основними регістрами синтетичного обліку банку є: щоденний оборотно-сальдовий баланс,

щоденний баланс залишків, зведений касовий журнал, щомісячний обороно-сальдовий баланс, книги реєстрації відкритих рахунків та реєстрації контрагентів тощо. Основні регістри аналітичного обліку: оборотно-сальдова відомість, особові рахунки та виписки з них (рис. 2.8.), аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій. Оскільки, у сучасних умовах процес бухгалтерського обліку в банках автоматизований, регістри складаються на електронних та паперових носіях.

Назва власника та номер рахунку

Дата останнього дня проведення розрахунку

Дата попереднього дня проведених розрахунків

ТОВ „Будсервіс” 26000125781122

25.06.200_

24.06.200_

Вхідне сальдо пасив 15000,00

Код операції

Номер документу

Код банку

Номер

рахунку

Оборот по дебету

Оборот по

кредиту

01

124

351125

26004080813214

180,00

01

87

311056

26003080125241

300,00

01

152

351173

26008656212132

10000,00

01

153

310012

26006386342211

800,00

Разом оборотів

10800,00

480,00

Вихідне сальдо пасив – 25320,00

Рис. 2.8. Типова виписка банку з поточного рахунка клієнта

Банк зобов’язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність. Форми звітності, методику її складання, періодичність та строки подання звітності встановлюються НБУ [24].

Фінансова звітність банку включає:

  • Баланс;
  • Звіт про фінансові результати;
  • Звіт про рух грошових коштів;
  • Звіт про власний капітал;
  • Примітки до звітів.

В додатках 41-42 представлено типовий Баланс та Звіт про фінансові результати комерційного банку комерційного банку.

Фінансова звітність банків, що подається до Національного банку України, має бути щорічно перевірена аудитором. Аудиторська перевірка банку здійснюється аудитором, який має сертифікат Національного банку України на аудиторську перевірку банківських установ.

Організація бухгалтерського обліку у банках визначається характером банківських операцій та знаходиться у тісному взаємозв’язку з операційною роботою банку. Типові операції з обліку основних банківських операцій представлено в додатку 43.

Питання для контролю:

  1. Дайте характеристику банківської системи України.
  2. Що таке комерційні банки і яка основна мета їх діяльності?
  3. Перерахуйте основні операції, які виконують комерційні банки.
  4. Яка відмінність між універсальними і спеціалізованими банками?
  5. На підставі яких нормативних документів здійснюється регулювання системи бухгалтерського обліку в банківських установах?
  6. Яка роль МСБО в організації бухгалтерського обліку в банках?
  7. Перерахуйте основні елементи облікової політики банку.
  8. Розкрийте суть Плану рахунків комерційних банків і принципи його побудови.
  9. Поясніть особливості Плану рахунків комерційних банків.
  10. Які параметри використовуються для характеристики об’єктів аналітичного обліку в банках?
  11. Який порядок формування номера аналітичного рахунка?
  12. Які регістри синтетичного та аналітичного обліку застосовуються в банківських установах?
  13. У чому, на вашу думку, полягає необхідність розкриття інформації у фінансових звітах?
  14. Назвіть основні фінансові звіти банку.
  15. Охарактеризуйте будову балансу комерційного банку.